Читать книгу Фундація та Імперія - Айзек Азімов - Страница 7

Клеон ІІ був Володарем Всесвіту. Також Клеон ІІ страждав від важкої та нез’ясованої хвороби. Завдяки тим химерним закрутам, що їх часом роблять людські долі, ці два твердження аж ніяк не є суперечливими чи несумісними. В історії траплялося неймовірно багато подібних прецедентів.

Але Клеонові ІІ до всіх прецедентів було байдуже. Те, що можна скласти довжелезний список схожих випадків, і на дещицю не полегшувало його особистих страждань. Це втішало його так само мало, як і думки про те, що його прадід був піратським правителем якоїсь брудної планетки, а він сам вже спав у прогулянковому палаці Амменетіка Великого як спадкоємець династії правителів Галактики, що сягала своїм корінням у темряву віків. Не давало йому жодної розради і те, що завдяки зусиллям його батька держава очистилася від прокази бунтів, у ній запанували мир та єдність, якими Імперія насолоджувалася за часів Стенела VI; і що внаслідок цього протягом двадцяти п’яти років його власного правління жодна хмарка бунту не затьмарила його блискучої слави.

Імператор Галактики та Володар Усього скиглив, шарпаючи головою на подушці. Біль минувся, залишилося приємне пощипування, і Клеон ненадовго відчув полегшу. Доклавши зусиль, він сів і став похмуро розглядати далекі стіни великої спальні. Ця кімната виглядала непридатною для того, щоб насолоджуватися самотністю. Вона була занадто великою. Усі кімнати були завеликі.

Але краще на самоті страждати від дошкульних нападів хвороби, ніж терпіти придворних, які чистять перед тобою своє пір’ячко, витримувати їхнє надмірне співчуття, делікатну і поблажливу млявість. Краще бути самому, ніж бачити цю нещирість, за якою ховаються підступні думки про те, які в нього шанси померти і кому пощастить посісти трон.

Ці роздуми розбурхали його. У нього троє синів, троє струнких юнаків, рішучих та сильних. Куди вони зникають у ці лихі дні? Він не має жодних сумнівів, що вичікують. Спостерігають один за одним і за ним.

Він неспокійно заворушився. А тепер Бродріґ вимагає аудієнції. Вірний Бродріґ, що походить із низів; вірний, бо його одностайно і від щирого серця ненавидять, і ця ненависть – єдине, що об’єднує дюжину клік, на які розділився його двір.

Бродріґ – вірний фаворит, який мусив бути вірним, допоки володіє найшвидшим кораблем в усій Галактиці, літаючи на ньому до смерті Імператора, після чого опиниться у радіаційній камері.

Клеон ІІ торкнувся гладенької кнопки на бильці великого дивана, і величезні двері у кінці кімнати відчинилися.

Бродріґ пройшов малиновим килимом і став на коліна, щоб поцілувати мляву руку Імператора.

– Як ваше здоров’я, сір? – спитав особистий секретар низьким голосом, у якому чулася тривога.

– Ще живий, – роздратовано огризнувся Клеон, – якщо можна вважати це життям, коли кожен негідник, що читає медичну літературу, використовує мене для своїх недолугих дослідів. Якщо й існують якісь мислимі ліки – хімічні, фізичні, атомні – яких я ще не приймав, то що ж, завтра прилетить якийсь учений базіка з далекого кутка Імперії, щоб випробувати їх на мені. І користуватиметься щойно знайденою книжкою, безсумнівною підробкою, видаючи її за авторитет.

– Клянуся пам’яттю свого батька, – люто ремствував він, – схоже, вже немає жодного двоногого, який би міг вивчити хворобу, яку бачить на власні очі. Вже ніхто навіть пульс не здатен порахувати, не поклавши перед собою стародавньої книжки. Я хворий, а вони кажуть, що це «невідома хвороба». Дурні! Якщо протягом тисячоліть у людських тілах виникали нові хвороби, отже, про них не буде жодної згадки у працях стародавніх часів і вони навіки залишаться невиліковними. Цим стародавнім мудрецям варто було жити зараз, або мені – тоді.

Імператор, задихаючись, лаявся, тоді як Бродріґ покірно чекав. Клеон ІІ роздратовано спитав:

– Скільки там народу?

І мотнув головою, показуючи на двері.

Бродріґ терпляче відповів:

– У Великій залі стільки ж людей, як і завжди.

– Ну нехай почекають. Я зайнятий державними справами. Хай начальник варти їм про це скаже. Або ні, забудьмо про державні справи. Оголосіть, що я нікого не приймаю, і хай начальник варти продемонструє скорботне обличчя. Може, шакали, які серед них є, самі себе зрадять, – глузливо вимовив Імператор.

– Ходять чутки, сір, – спокійно сказав Бродріґ, – що у вас проблеми із серцем.

Усмішка на обличчі Імператора трохи зів’яла.

– Якщо хтось і поквапиться діяти через ці чутки, це зашкодить йому більше, ніж мені самому. Але ж ти чогось хотів, тому годі про це.

Він жестом дозволив Бродріґу підвестися з колін, і той сказав:

– Це стосується генерала Бела Ріоса, військового губернатора Сивенни.

– Ріоса? – спохмурнів Клеон. – Я його не призначав. А, зачекай, це той, хто надіслав оте донкіхотське повідомлення кілька місяців тому. Так, я пам’ятаю. Він пристрасно прагнув завоювань для слави Імперії та Імператора.

– Саме так, сір.

Імператор розсміявся.

– Ти здивований, що в мене ще є такі генерали, Бродріґу? Він схожий на цікавий атавізм. Якою була відповідь? Я сподіваюся, ти подбав про це.

– Так, сір. Йому доручили надіслати додаткову інформацію і не чинити жодних дій, пов’язаних із флотом, без подальших наказів від уряду.

– Гм. Доволі обережно. Хто цей Ріос? Він колись був при дворі?

Бродріґ кивнув, і його рот скривився у ледь помітній посмішці.

– Він почав свою кар’єру кадетом у гвардії десять років тому. Брав участь у приборканні Лемура Кластера.

– Лемура Кластера? Знаєш, моя пам’ять вже не така… Йдеться не про те, коли молодий солдат врятував два кораблі від лобового зіткнення… чи про щось інше? – Він нетерпляче махнув рукою. – Не пам’ятаю деталей, але це було щось героїчне.

– Ріос був цим солдатом. І отримав за це підвищення, – сухо сказав Бродріґ. – Його призначили до регулярної армії на посаду капітана корабля.

– А тепер він військовий губернатор у прикордонній зоряній системі, хоч такий молодий. Це здібна людина, Бродріґу!

– І небезпечна, сір. Він живе минулим. Мріє про старі часи, а насправді про міфи тих часів. Такі люди не становлять жодної загрози, але надзвичайний брак реалізму робить із них посміховисько для інших. – Він додав: – Наскільки я розумію, його підлеглі повністю перебувають під його впливом. Він – один із ваших народних генералів.

– Справді? – замислився Імператор. – Ну годі, Бродріґу, я б не хотів, щоб мені служили самі лише нездари. Вірність не належить до їхніх чеснот.

– Некомпетентний зрадник не становить жодної загрози. А за здібними людьми потрібно стежити.

– І ти теж належиш до таких людей, Бродріґу? – Клеон ІІ розреготався і відразу ж скорчився від болю. – Годі, забудьмо на час про лекції. Що нового вигадав цей юний завойовник? Сподіваюся, ти прийшов не лише нагадати мені про нього.

– Від генерала Ріоса було отримано ще одне повідомлення, сір.

– Он як? І про що там ідеться?

– Він провів розвідку на землях цих варварів і хоче вирушити у похід. Його аргументи багатослівні і доволі банальні. Не варто дратувати ними вашу величність зараз, коли вам зле. Тим паче, що все це буде детально обговорюватися на засіданні Ради лордів. – Він скоса глянув на Імператора.

Клеон ІІ насупився.

– Лорди? Хіба це їхня справа, Бродріґу? Знову почнуть вимагати ширше тлумачити Хартію. Так завжди стається.

– Цього не уникнути, сір. Можливо, було б краще, якби ваш благородний батько придушив останнє повстання, не надаючи Хартії. Але оскільки вона існує, ми повинні певний час потерпіти.

– Гадаю, ти маєш рацію. Хай будуть лорди. Але нащо сприймати все так серйозно, чоловіче? Це, зрештою, мізерна справа. Навряд чи можна назвати справою державної ваги успіх на віддаленому кордоні з обмеженим військовим контингентом.

Бродріґ ледь помітно усміхнувся. І непривітно промовив:

– Це справа романтичного ідіота; але навіть романтичний ідіот може бути смертельною зброєю, коли з неї скористаються неромантичні бунтівники. Сір, цей чоловік був популярним тут і є популярним там. Він молодий. Якщо анексує одну або дві варварські планети, стане завойовником. Тепер цей завойовник, який довів, що здатен викликати ентузіазм у пілотів, гірників, торгівців та іншої подібної черні, завжди становитиме загрозу. Навіть якщо в нього і немає бажання повестися з вами так, як ваш благородний батько вчинив з узурпатором Рікером, один із наших вірних лордів може вирішити скористатися ним як зброєю.

Клеон ІІ необачно ворухнув рукою і застиг, скривившися від болю. Він поволі прийшов до тями, але його усмішка вже була кволою, а голос став ледь чутний:

– Ти цінний підданий, Бродріґу. Твої підозри завжди набагато більші, ніж це необхідно, і мені достатньо вжити половину з того, що ти мені радиш, щоб перебувати в абсолютній безпеці. Ми перекладемо відповідальність на лордів. Побачимо, що вони скажуть, і вживемо відповідних заходів. Гадаю, що цей молодий чоловік ще не виявив жодної ворожості.

– Він нічого не повідомляє. Але вже просить допомоги.

– Допомоги?! – очі Імператора звузилися від подиву. – А які в нього сили?

– Десять лінійних кораблів, сір, із повним комплектом допоміжних суден. Два кораблі оснащені двигунами, які вдалося врятувати зі Старого Великого Флоту, а один має батарею потужних гармат звідти ж. Решта кораблів – нові, виготовлені протягом останніх п’ятдесяти років, проте справні.

– Здається, десять кораблів – цілком достатньо для успіху. Он у мого батька було менше десяти суден, коли він здобув свої перші перемоги над узурпатором. Хто ці варвари, з якими він бореться?

Особистий секретар презирливо підняв брови.

– Він називає їх «Фундацією».

– Фундацією? Що це таке?

– Про неї немає жодних записів, сір. Я ретельно перешукав усі архіви. Цей район Галактики розташований у межах давньої провінції Анакреон, що вже два століття охоплена грабунками, варварством та анархією. Однак у цій провінції немає жодної планети, що називалася б Фундацією. Є непевна згадка про групу науковців, яких відправили до цієї провінції перед тим, як вона відмовилася від нашого захисту. Вони повинні були займатися підготовкою енциклопедії. – Він ледь усміхнувся. – Гадаю, вони називали її «Енциклопедією Фундації».

– Що ж, – похмуро сказав Імператор, – як на мене, це вже певна ниточка, за яку можна вхопитися.

– Я не збираюся за неї хапатися, сір. Після того, як у цьому регіоні запанувала анархія, від експедиції не було жодної звістки. Якщо їхні нащадки досі живі та зберегли своє ім’я, вони вже напевно навернулися до варварства.

– І тому йому потрібна допомога. – Імператор кинув лютий погляд на свого секретаря. – Дуже оригінально – пропонувати боротися з дикунами, маючи десять кораблів, і попросити про допомогу до того, як завдано удару. Зрештою, я пригадав цього Ріоса; це був гарний хлопчик із лояльної сім’ї. Мене непокоять певні складнощі, яких я не можу осягнути, Бродріґу. Все це може виглядати більш важливим, ніж здається.

Його пальці ліниво перебирали мерехтливе простирадло, що вкривало його змерзлі ноги. Він сказав:

– Мені потрібна така людина. Людина, що має очі, мозок і вірність. Бродріґу…

Секретар покірно схилив голову:

– А кораблі, сір?

– Ще ні! – Імператор тихо застогнав, обережно поворухнувшись. І підняв кволого пальця: – Ще ні, доки ми не знатимемо більше. Скликай сьогодні раду лордів. Ба більше, це нагода для нових здобутків. Я зроблю це або їхні життя обірвуться.

Він поклав свою хвору голову на подушку, силове поле якої заспокійливо пощипувало його:

– А тепер іди, Бродріґу, і скажи, хай приведуть лікаря. Він найгірший партач з усіх, кого я бачив.