Бенджамін Франклін (1706–1790) – один із батьків-засновників США, політичний діяч, дипломат, вчений, письменник, журналіст, видавець. Він був тим, хто скріпив своїм підписом Декларацію незалежності США, Конституцію США і Версальський мирний договір 1783 року, що формально завершив війну за незалежність тринадцяти британських колоній у Північній Америці від Великої Британії. Це три основні документи, на яких вибудовувалися Сполучені Штати.
Франклін був 15-ю дитиною в сім’ї, і, здавалося б, його життя було визначено наперед. Проте йому вдалося пройти шлях від помічника продавця сальних свічок до шанованого керманича держави.
Свою «Автобіографію» Бенджамін Франклін замислив як розповідь сину про родину і, власне, свій життєвий шлях і досвід. Він не збирався її публікувати. Проте згодом виявилося бажання винести цю розповідь на широкий загал, щоб пояснити молодим людям, що таке справжній успіх і як його досягти.
Автобіографія – захоплива історія життя реальної людини, написана нею самою щиро, без прикрас.
Оглавление
Бенджамин Франклин. Автобіографія
Вступ
Історія «Автобіографії»
І. Родовід та рання молодість у Бостоні
ІІ. Починаючи життя друкаря
ІІІ. Приїзд до Філадельфії
IV. Перший візит до Бостона
V. Перші друзі у Філадельфії
VI. Перший візит до Лондона
VII. Початок бізнесу у Філадельфії
VIII. Успіх у бізнесі та перша державна служба
IX. План досягнення морального ідеалу
X. Альманах Бідного Ричарда та інші речі
XI. Інтерес до громадських справ
XII. Захист провінції
XIII. Державна служба та обов’язки (1749–1753)
XIV. План союзу Олбані
XV. Сварки з власниками[102]
XVI. Експедиція Бреддока
XVII. Франклін обороняє кордон
XVIII. Наукові експерименти
XIX. Представник Пенсильванії в Лондоні
Бібліографія
Отрывок из книги
Герб Бенджаміна Франкліна
Печатка Бенджаміна Франкліна
.....
Прискіпливе вивчення «Автобіографії» потрібне також через стиль, яким вона написана. Якщо Роберт Льюіс Стівенсон мав рацію, вірячи, що досягнув успіхів у своєму винятковому стилі письма через імітацію, то молодим людям, які хочуть навчитися так само точно, переконливо та цікаво висловлювати свої думки, не залишається нічого іншого ніж вивчати роботи Франкліна. Визнанню в науковому світі Франклін завдячує однаковою мірою як своїй скромній, простій та чесній манері презентувати свої відкриття, точності та чіткості стилю, яким він описував свої експерименти, так і результатам, які він презентував. Сер Хамфрі Деві, знаний англійський хімік, сам чудовий освічений критик та великий науковець, сказав: «Дослідженнями Франкліна керувала особлива вдача, – малими засобами він досягнув великих істин. Стиль та манера оповіді в його публікаціях про електроенергію заслуговують такої ж уваги, як і доктрини, які він викладає».
Місце Франкліна в літературі важко визначити, адже він насамперед не був людиною літератури. Метою його писання, як і всього, що він зробив протягом життя, було стати корисним для своїх співвітчизників. Писання для нього ніколи не було самоціллю, але завжди – інструментом досягнення поставлених цілей. І все-таки його успіху науковця, державного діяча та дипломата, так само, як і успіху у соціальному сенсі він великою мірою завдячує своєму дару письменника. «Його листам була притаманна особлива чарівність, що зробило його кореспонденцію бажаною знахідкою. Його політичні аргументи були насолодою для його партії та страхом для його опонентів. Свої наукові досягнення він викладав настільки простою та ясною мовою, що за його думками, експериментами та висновками встигали і хлопець-плугар, і франт»[4].
