Читать книгу 250 фішок, що їх має знати письменник - Чак Вендиг - Страница 3

Хочу відразу все прояснити. Ця книжка містить 275 фішок та порад стосовно письменництва. Так, не 250. Я про це знаю. Реально знаю. Можете вірити мені, чи ні, але я вмію рахувати. Нехай я не є професором із математики, навіть не бухгалтером нижньої ланки, але я здатен складати цифри не загинаючи пальців на руках та ногах. До того ж, я маю маленькі рахівниці. Я називаю їх «Стівом». Так, усе правильно, я є письменник. І для мене, як для писаки, цифра 250 звучить краще, ніж 275. І гадки не маю, чому. Ці додаткові 25 стирчать, наче нога з дупи, чи не так? У вас може виникнути думка: «Чому ж він тоді не написав уже просто 300? Членоголовий лентюх». Однак, ви купили цю книжку, очікуючи на 250 підказок. З’ясувалося, що їх 275. І мені здається, що таке невеличке незбігання не є приводом для того, щоб залити сльозами свою подушку вночі.

От і добре. А зараз, коли ми вже прибрали цю маленьку неточність із нашого шляху, прийшов час розповісти про ще одне, що його я зробив свідомо. (Бо ми, письменники, є нічим іншим, як брехливими вонючими механізмами для неправди. Нам збрехати – то все одно, що випорожнитись.)

У своїй назві ця книжка містить слова «що їх має знати письменник», і в головних темах теж використовується ідея, що ви повинні дізнатися про ці фішки. Ніби я є якимось справжнім авторитетом. Звичайно, у мене є трішки цієї якості. Адже три мої романи є вже виданими. Також я маю угоду із телебаченням – невдовзі має вийти пілотна серія за моїм твором. Мені вже багато років удається працювати на фрілансі. Тож, я не є кінченим дебілом. Але все одно, то є дуже зухвало – стверджувати, що ви ніколи не дізнаєтеся нічого важливішого стосовно цієї теми.

То, звичайно, є цілковитою дурнею. Якщо чесно, я мав назвати книжку інакше: «Речі, що я про них думаю (тут необхідно вставити справжню тему)». Єдина проблема полягає в тому, що насправді в мене відсутній аромат, який належить мати справжньому авторитетові (запах від творів такої людини схожий на аромат новенької автівки та мастила для бензопилки). Але, погодьтеся, така назва здавалась би слабкою та незграбною. Якесь жалісне бекання: «Бе-е-е…» Ось вам 250 фішок стосовно письменництва, які здаються мені правильними, а може, це й не так. Тобто, я вірю, що вони є правильними, але вам не обов’язково це робити, не переймайтеся. Лише не бийте мене, тільки не по голові. Ну, просто офігенна назва для книжки!

Набагато кращим є стиснути сталеві яйця рукою у кишені та заявити: «ВИ ЗАБОВ’ЯЗАНІ ЗНАТИ ЦЕ ЛАЙНО, БЕЗ ЦЬОГО ВИ ЗАГИНЕТЕ. ВИ ВПАДЕТЕ У ВОДУ, І ВАС ТАМ З’ЇДЯТЬ РИБИ. АБО Ж ВАС ТРАХНЕ СПРУТ».

Така подача примусить вас замислитися та звернути увагу на мене.

А я потребую на вашу увагу.

Вона необхідна мені для колекції.

Але всьому свій час. Зараз просто йдіть і прочитайте цю збірку, яка є переліком різних фішок, що я вірю – вони є корисними для письменництва. Використовуйте їх. Відкиньте їх нафіґ. Подрібніть та викуріть їх за допомогою скляного бонга, а потім видихніть їх, наче пари галюциногена. Якщо вам подобається книжка, поширюйте її суть.

Дякую!