Читать книгу Дякую тобі. Роман, що залишеться у серці кожного! - Дар'я Мороз - Страница 6

До школи дорога була швидкою. Ми розмовляли про те про се. Про все. Машина у нього класна, одразу видно, що хлопець,,запакований,, добре. Hyundai Accent-має багато плюсів: багата стандартна комплектація, просторий салон, невисока ціна і економічний двигун.:-) :-) Ну це звісно так сказав Алекс. Як на мене, машина норм. Я ніколи не була фанаткою машин. Головне щоб не пішки. :-)

-Ну… що ж!!! – я набираю в груди побільше повітря. – Ти чому смієшся??? – запитую я Алекса почувши його смішок. – Ти така кумедна. Видихни, ато ти аж побіліла.-з насмішкою промовив цей чортик.:-). Тепер мій, чортик. Ми виходимо з машини і я бачу на звичному місці своїх курочок (подружок).Я з ними ні чим не ділилась, якось не хватало часу, і вони будуть в шоці,100%. Вийшовши з машини Алекс бере мене за руку при цьому нагнувшись цілує мене у макушку. -Що за нах…????!!!????? – читаю я на устах у Кетрін. Вона класна, прямолінійна, ми з нею схожі. Ну. не фізично, а духовно звісно. Вона брюнетка, тонкі губи, карі очі, які вона щас витріщила так, ніби вони щас повистрелюють, тонко вискубані брови. На ній джинси трубочкою, білі кросики та сірого кольору майка. Вона у нас любитель фільмів ужасів, поцілунків та недовгих стосунків. Біля неї Лілі-блондинка, ботан, романтик. Займається волейболом, зубрить камень -науку, має худощаву але спортивну фігурку. На щічках ямки, окуляри, зазвичай лінзи але сьогодня окуляри. Чому? Ха-вона аж рот відкрила:-) :-) :-) :-) На ній чорний сарафан з білим воротнічком в руках підручники, як завжди. Вона навіть їсть по записам, вона дуже зібрана, все планує на неділю вперед. Вона, повна притирічивість мені. Чудна, але я саме за це її і ціную. Вона така яка є.А головне вона вірна подруга. Їх обличчя несе ясність: шок, ступор, здивованість, допитливість. З кожним кроком ми приближаємось ближче. Я сильніше стискаю руку і Алекс відповідає мені тим же. Я розумію що він мене не полишить

– Мія…?! Ну привіт! Стерво в шортах. Її посмішка розтягується на все лице.

– Привіт! -пробормотіла Лілі. – Ммммм, ти Алекс? – Да, радий знайомству. Лілі! Кетрін! – …привіт бубочки мої. Думаю ви чекаєте відповіді…??? – Ну да.-швидко кидає словом мов ножом Кетрін. – Хм:-) :-) :-) :-) – чому я нездивована. – Друзі, за 5 хв. урок розпочнеться! – прокашляла Лілі

– Мія я на обід поїду у справах, тоді і попліткуєш з подругами. Дами я вибачаюсь, але зараз вона моя! -я посміхаюсь, як дурна. Алекс одразу повертається і іде до входу школи. Я повертаюсь до подруг і підмигую плечима. Ніби, що я можу подіяти? Кетрін стоїть надувши губки, недовіра до цього хлопця відбилась пичатю на її мордашці. А Лілі відкрила рот і підпригує на місці мов маленьке дитя. Вона така відкрита, чуттєва. Як і казав, пообіді,,мій принц,, поїхав по справам. Цікаво по яким? Подругам, як і обіцяла виклала все, як на духу. Вони раді були за мене. За те, що в моєму сірому житті з'явилась людина яка хоче бути зі мною, посправжньому бути, піклуватись, любити мене. За 20 хв. повернувся Алекс, але Алекс якого я ще небачила. Він злий, як вогонь. Змінився не лише його настрій, він теж став інший. Лінії на його обличі стали глибші, колір очей став сірий, він весь скукожений, мов 1000 голок пронзають його тіло. Я не задумуючись встаю і іду йому на зустріч.

– Поцілуй мене! – шепче він мені.– Цілуй! – я роблю те, що він каже мов зачарована. Я хочу бути йому потрібна, я впевнена, що він потребує мене. І я цілую, так сильно і ніжно, так страстно і спокійно. Він прижимає мене. Його тепло окутує моє тіло мов ковдра в холодні зимні дні. Тепло, що дає відчуття безпеки та спокою.

– Дякую!!!!! – шепоче він. Я відчуваю, як його сильне тіло підкорилось моєму поцілунку.

– Все добре!????? – запитую я тримаючи його за обличчя і витягнувшись на носочки.

– Тепер так. Я повертаюсь від нього назад до подруг і розумію, що ми не самі, в шкільній столові повно людей. Тиша, сотні очей спрямовані на нас. За хвилину знову з'явився рух. Мені похер. Чому я повинна хвилюватись за роздуми інших?

– Це було круто! – з захватом каже Лілі. – Справді круто! :-) Останні декілька тижнів ми були у центрі уваги. Сама красива пара школи! Але якщо чесно, нас мало це цікавило. Весь вільний час ми проводили разом, до школи, під час школи, після школи. Не змінилось лише одне. Мій тато. Він став пити ще чаще, більше зриватись на мені. Моєю втіхою був Алекс. Та його кохання до мене, його відношення, його турбота. Одягаюсь в спортивний одяг. Прийшовши зі школи знайшла тата п'яного. Двері у дім відкриті були навстяж і тато пластом лежав на землі. Дивлячись на нього хочеться плакати та кричати від болю. Я його затягла до зали, поклала подушку під голову та вкрила ковдрою. Що ще я можу для нього зробити?

Я зла, мені болить у грудях, душить, сльози на очах. Це признак того, що потрібно побігати. Стрес. Потрібно заспокоїтись. Засовую навушники до вух, включаю свій плей-лист …один із плейлистів…:

Tventi one pilots – Heathens

Black Veil Brides – Knives and Pens

One Direction – The Story Of My Life

One Republic – Secrets

Alan Walker – Faded

The Chainsmokers feat. Daya – Don’t Let Me Down

Sia – Cheap Thrills

Katy Perry – Rise.

…на всю гучність. Виходжу з дома та запираю цю чорну бездну разом з її демоном. Біжу по дорозі, музика лунає так, що я нечую навіть свого биття сердця. Повз очі пролітають будинки, дерева, люди. Чому саме у мене такі батьки? Чому це випало на мою долю…? Вздихаю, музика лунає… відчуття, що мою душу розривають. Важко дихати. Невстигла я відірватись від думак, як дивлюсь, я на шкільному стадіоні. От і добре. Тут нікого немає, я буду на одинці з собою, своїми проблемами та своїм демоном. Мелодія зупиняється… на екрані… Алекс… я вибиваю… Знову… Алекс… я вибиваю. Не знаю яке коло я намотала. Якого хера мені не стає краще. Я обертаюсь назад, зупиняюсь, дивлюсь чи ні кого немає. Я мов маленька дівчинка, яка нехоче показувати свої сльозки. Секунда… і я плачу. Я сідаю на газон. Сльози летят градом, я всхлипую. Б'ю кулаком по землі. -Чому???? -бормочу я про себе.-За що? Все своє сране життя я одна. Я нікому не потрібна. Не хочу жити в цему Богом забутому місці. Не хочу. Я всім сука докажу, що я варта кращого!!!

Встаю. – Аааааааа! Ти що, дурак? Як ти мене знайшов? Чому ти тут? -кричу я Алексу. – Якого хрена тобі потрібно????? -він стоїть переляканий. Випучив очі

– Що ти дивишся???? -Я кричу, штовхаю його, махаю руками, бью своїми кулачками по його груді. Він стоїть. Настає тише. Я різко повертаюсь і бистро йду.

– Мія!!!!Мія!!! -кричить він. Я відчуваю його тепло, його довбані мікро волни за п'ять метрів. Різким рухом він повертає мене до себе, схвативши за руку

– Мія, я поруч. Мила, ніжна моя! – він силою притягує мене, обіймає. Мене це ще більше вивело із себе, я вириваюсь. Біль у грудях знову бере у гору і я плачу.

– Навіщо ти зі мною???? Що тобі потрібно????? Ти що не бачиш, ми непара!!!!! Для кого ця твоя гра?

– Я не граю! Не кажи так! -він робить крок до мене а я крок назад.

– Пішов ти. З'явився тут, мені і так було добре. Я все своє життя нікому була непотрібна, з якого дива ти … -я всхлипую -…чому я маю вірити тобі, твоїм словам… – він робить різкий крок, хватає мене у обійми і цілує. Так пристрасно, так сильно. Я митю остиваю, відповідаю поцілунком. Його уста такі солодкі. Тіло таке сильне. А він, він просто мені потрібен.

– Вірити… тому, що я люблю тебе! – шепоче він витираючи мої вологі щоки.

– Дякую тобі!!! – спокійно але впевнено кажу я. – Не хочеш поїхати до мене, мммммм, ми могли б заїхати взяти піци чи суші. Тато спить. – Я знаю!

– Звідки? Ти був у мене????Дома??? -не встигла я закінчити фразу, як мене взяв страх. Він бачив тата на полу? Він не захоче бути зі мною! Думки переповнюють мій розум. Алекс напевно помітив, що я замаячила, очі забігали і швидко доповнив свій текст.

– Мія, не хвилюйся. Мене не цікавить твій тато, мені цікава лише ти, наші стосунки. Я був дома, потім не знаю чому, я ніби відчув щось, за хвилину я вирішив поїхати до тебе і набрав тебе з машини. Ти вибивала, я хвилювався. Дім був закритий, я заглянув у твоє вікно, кімната була порожня. Заглянув до зали там лежав тато, на ньому ковдра, я зрозумів, що це ти його накрила. І одразу помчався сюди. Я був впевнений, що ти тут. Сльози знову підступають…

– Шшшшш, маленька. Я тут, я з тобою. Поїхали по піцу.

Я не хотіла бачити тата, він міг не спати. А це означало нові проблеми. Тому ми залізли до моєї кімнати через вікно. Повна темрява. Я увімкнула у ризетку гирлянду і моя посмішка одразу розтягнулась в декілька разів. Швидко забрала у Алекса піцу, кинула коробку на ліжко. Алекс дістав з карманів дві коли. І почав розглядати мою кімнату. В ній нічого особливого не було. Це лише мій маленький світ. Невелика кровать, шифанер, письмовий стіл. Над столом багато вирізок гламурних дівчат з красивим макіяжем, або класнючим одягом. Вирізки природи з усіх куточків світу. На іншій стіні дзеркало, теж обклеєно вирізками але мене та моїх подруг. Ми розмовляли, їли піцу, хохотали, до самого ранку. Десь о 4:15 я заснула. Заснула у обіймах людини, яка ставала для мене моїм всесвітом. Яка дарувала мені радість. Спокій. Надійність. Ранок був просто чудесний. Я швидко прийняла душ, почистила зуби. Відчуваю запах смажаної яєшні і звісно, свіжо звареного кофе. Одягла класичне, темно синє платя. Вано ніби із стрейчу, тому, лягає по моїй фігурці. КЛАС. Каблуки+ сумка+ кінський хвіст. Я готова. Виходжу за двері кімнати… -Ой!!!! -кажу я сама до себе. Повертаюсь у кімнату, на столі духи. Декілька натискань і я пахну як імператриця. Духи – D&G 3 L’IMPERATRICE. Це звісно не оригінал, але вони класнючі. – Доброго ранку! -дивлюсь я на тата. Він сидить за столом, їсть. Моя тарілка напроти. – І тобі привіт! Як спалось? – Добре, дякую. А тобі? – ну не могла я, щоб не з'язвити. – Дякую, що накрила, воно мене зігрівало цієї ночі. Ти ж знаєш, що я тебе люблю?? – не підіймаючи голови каже тато. Йому соромно, це добре. – Па, ти ж розумієш, що твої запої затяглись. Досить. – Це більше не повториться!!!.– блін, ми ніби обмінялись ролями, я доросла-яка вичитує свою дитину. А він маленький хлопчик що провинився і тепер ховає оченята, щоб його не наказали. – Мама учора телефонувала! – тихо-тихо каже тато. – Що їй потрібно? -якого хрена їй потрібно. – Хоче зустрітись! – А ти, що ти їй сказав????? – я в шоці

– Дав твій номер! -я відчуваю скільки болю у його словах. Він кохав її більше за життя. Хотів сім'ю, її, діток. А вона – незрозуміло, що вона хотіла. Все сука зруйнувала. Татові життя, мені. – Ти зустрінешся з нею???Мені важко це признати, але їй дійсно є що тобі розповісти!!! -продовжує він.

– Ні. Нам не має про що говорити. Я швидко доїдаю, заливаю в себе кофе. Швидко виходжу до дверей. Повертаюсь…

– Па, доречі… і я тебе люблю!!! – і образно показую маленьку відстань на вказному пальчику. Ніби моя любов маленька-маленька. І посмішка за секунду з'явилась на його лиці. Я знаю його, як свої п'ять пальців. Лице, воно так змінилось. Набрякло, має синій відтінок. Постаріло. Сумно.

Виходжу на двір, Алекса немає. Ну, почикаю п'ять хвилин. Я оглядуюсь по сторонам, його машини немає.5,6,8,13 хвилин а я все чекаю. Робити нічого. Беру свого харлея і їду до школи. В голові знову бардак. Можливо щось трапилось? Підїхавши до школи достаю телефон, напишу смс йому. На екрані смс…

Алекс

– Персик..:-),я заберу тебе після школи, сьогодня мене не буде. Потрібно поговорити. І сходимо у кіно.

Я

-хм… персик?… Я подумаю. Алекс

-Що значить ти подумаєш?????

Я

-Чому тебе небуде?

Алекс

-Сімейні справи

Я

-Ясно

Алекс

-Я потім поясню. О 15:30 чекай мене біля входа в школу. Я

-В чергу ставай

Алекс

-Незрозумів

Я

-Подруги тягнуть по магазинам

Алекс

-Ну тоді о 19:00,у тебе дома, і Мія …це необговорюється. Я

-Ок:-) :-) :-)

День з подругами пролетів швидко, після уроків ми пішли по магазинам, до центру-розваг, як і планували. Це було круто. Ми дурачились, міряли одяг. В кафе поїли салат+ кофе :-). -Ой, дівчата ходімо в бутик. Там духи. Давайте візьмемо пробників!!!! – я пригаю, як маленька, тягну подруг за руки. – Ну ходімо! – не задоволено промовляє Кетрін. – Мія???? – підійшовши до мене звертається якась жінка. Красива. Висока. Одягнена з- за останніми колекціями з миру моди. Блондинка з ідеальним волоссям, макіяжем. Одягнена у сірий класичний костью. Брюки, біла рубашка, піджак. Чорні лобутени та супер чорна сумка. Я одразу зрозуміла, що дамочка вищого класу. Еліта. Звідки вона мене знає???

– Мммммм, так. Ви до мене? – здивовано запитую я. Лише одна секунда і вона вже мене бісить, злить. Її погляд-він ніби, сам Зевс дивиться на земну казявку. Вона не соромлячись оцінює мене, з ніг до голови.

– Хм…! -скривившись шипить вона. – Що значить хм??? – так і хочеться вирубити її з голови.– Ми знайомі? – Одже, це з тобою проводить час мій син. – Ви мати Алекса? – я остовпіла. – Хм… я, так, я мати, а ти хто???З якої причуди він з тобою проводить час до самого ранку? Хм, хоча … – вона знову мене оцінює поглядом-…Тут все ясно

– Що ви сказали? Він мене кохає, тому проводить час! Хоча бачу ви незнаєте значення цього слова! – я, як йожик, одразу висовую колючки. Хто вона така, що вона мене ображає, вона мене навіть незнає.– Ви мене навіть незнаєте!

– Хм, мила, я таких як ти, бачу наскрізь. Він з тобою небуде, ти обірванка. Ти йому непара. Тому, сама кинь його поки він цього незробив. Я роблю крок до неї.

– Не Вам вирішувати будемо ми чи ні разом. Зрозуміло Вам? Вона робить теж крок на зустріч мені. -Хм, це ми ще побачимо. Ця сучка розвертається, одягає чорні окуляри і йде геть у натовп. Я стою. Сльози на очах. Як я могла залізти у таку кашу?