Читать книгу Вийди за межі. Забудь про успіх – стань видатним! - Ден Вальдшмідт - Страница 7

«Друже, ти просто лінивий».

Не ви. Це моя відповідь керівникові після 35-хвилинного нудного пояснення того, чому він не міг повернути свій бізнес у правильному напрямку.

Я вибачився. Незважаючи на свою екстремальність, я намагаюсь бути добрим. Але то була правда, і вона просто зірвалася з мого язика.

Лінь – це те, що я став помічати все більше й більше протягом цих останніх кількох років у кожному куточку світу.

Незважаючи на страх, втрати й невизначеність найгіршого економічного періоду за 80 років, здається, ми докладаємо менше зусиль, аніж будь-коли.

Може, ми завжди були задоволені невдачами? А потім скиглили про них, ніби успіх не має нічого спільного з кількістю зусиль, які ми докладаємо? Я так не думаю.

Мої прабабуся і прадід продавали сірники за цент під час Великої депресії, коли буханець хліба коштував близько 10 центів. Вони залишились без роботи на фабриці і тому боролися за свої мрії кожною унцією зусиль.

То були часи культури зусиль. І я іноді сумую за цією культурою. Великі мудреці допомагають нам робити великі речі. Але ми насправді повинні робити хоча б щось.

Не зрозумійте мене хибно – ми не байдикуємо. У нас є робота (як правило), може бути бізнес і гарна посада, навіть дві. Ми маємо гарно оформлені профілі на «LinkedIn» та блискучі візитні картки.

Але якщо прибрати всю цю мішуру, я дійшов ось якого висновку:

Ми не докладаємо достатніх зусиль.

Іноді ми навіть не сягаємо мінімальної планки. І навіть гірше.

Така відсутність зусиль являє собою бідну, ледачу поведінку. У повному розумінні цих слів.

Я навіть не впевнений, як ми дійшли до такого, але ось те, що я знаю:

Ми відмовляємо себе від дій, навіть не почавши.

Ми витрачаємо час, розумову енергію та емоції, намагаючись виглядати добре, а не задля отримання результатів.

Ми обговорюємо план, а не працюємо над ним.

Ми знаходимо виправдання нашій посередності.

Якщо ми хочемо досягти успіху, ми повинні робити більше. Набагато більше.

Щоб досягти чогось видатного, треба докладати неймовірних зусиль.

Сині губи та тремтячі руки. Карл Брашир намагався знайти наступну сходинку вгору на металевій драбині збоку причалу. Нарешті він дістався верхньої і, хитаючись, попрямував до лави. Але під вагою 90-кілограмового латунного костюма ноги підвели його. Він упав і майже знепритомнів.

Ніхто не перебував під водою так довго. Жоден, хто стикався з таким опором, не виживав. Останні 9 годин Карл шукав на дні океану муфти, кронштейни та гвинти, необхідні для завершення його завдання – важкого підводного тесту, щоб вступити до корпусу глибоководних занурень ВМС США.

Ніхто не підтримував його. То був 1954 рік, а Карл був афроамериканцем, який хотів долучитися до спеціальних військ, куди брали лише білих. Під час тесту він зіткнувся з несправедливістю. У той час як інші нирці отримували свої інструменти та деталі вже під водою в запечатаному полотняному мішку, мішок Карла був порожнім. Його деталі й інструменти просто кинули у воду, де вони швидко осіли на дні океану. Знайти всі деталі й закінчити завдання було неможливо. Принаймні так вважали інші.

Через кілька годин після того, як інші нирці повернулися на поверхню, Карл продовжував боротись. Незважаючи на надприродні труднощі та протидію суворого підводного світу навколо нього, глибоко всередині себе він знайшов сили продовжувати.

Через роки, коли його запитали, чому він був таким завзятим, він просто сказав: «Я не дозволив би нікому забрати мою мрію».

Карл не дозволив. І ви повинні.

Ось проста істина, яку Карл Брашир зрозумів через несправедливість:

Зусилля урівнюють.

Про зусилля Сет Ґодін [4] блискуче каже: «Люди дійсно хочуть вірити, що зусилля – це міф… Я думаю, що нам задурили голови зовнішнім блиском щасливчиків, які опинилися на вершині. Ми бачимо людей, котрі змогли досягти успіху або отримати більше, ніж, на нашу думку, вони заслуговують, і так легко забути, що ці люди – всього лише винятки… Для всіх інших з успіхом безпосередньо пов’язані зусилля… І це ключ до феномену зусиль: тоді як фортуна може бути привабливішою, ніж зусилля, ви не можете свідомо її обрати. Зусилля, з іншого боку, повністю доступні в будь-який час».

Безперечно. Зусилля визначають різницю.

Зусилля – це щось більше, ніж «якщо ви платитимете мені краще, я буду старанніше працювати». Це не самоомана щодо свого потенціалу.

Подумайте про це хвилину. Чи хвилює когось іще, що ви працюєте, не викладаючись повністю?

НІ!

Ви знаєте: у глибині душі ви обманюєте себе. І ви єдиний, хто дійсно страждатиме від таких дій.

Ніхто не дбає про вас так, як ви самі. Найменше, що ви можете зробити для себе, – це докласти зусиль, щоб ваші мрії мали шанс здійснитися.

Подумайте про те, чого ви хочете від життя прямо зараз. Можливо, ви хочете:

більшої впевненості у своєму майбутньому фінансовому становищі;

кращих стосунків із вашим чоловіком/дружиною та дітьми;

щасливішого і/або більш повноцінного життя.

Чи готові ви докласти зусиль, щоб зробити це реальністю?

Не мозок, не гроші, не маніпуляції. ЗУСИЛЛЯ!

Якщо все це здається надто важким, якщо ваші мрії та цілі здаються надто далекими, дозвольте мені запропонувати вам найпростішу ідею:

Зусилля – це всього лише наступний крок, який ви мусите зробити.

Знову, і знову, і знову.

Коли ви уважно подивитесь на те, як звичайні люди досягають дивовижних успіхів, ви почнете бачити все як є: одна нога йде за другою. І все.

Крок – це в багато разів легше, ніж подорож.

Бути надзвичайним – це ваше рішення. Це зобов’язання зробити наступний крок. Це ставлення. Це те, як ви проживаєте своє життя.

Невпинно рухайтесь уперед.

Світ повний хороших людей, які роблять хороші речі хорошими способами. Щоб змінити його, ви повинні докласти достатніх зусиль і зробити щось видатне.

Крок за кроком.

Будьте сміливим

Докладайте екстремальних зусиль

1. Не звинувачуйте інших ні в чому. Посередні, недалекі люди розуміють, що вони невдахи. Ось чому вони такі роздратовані і прагнуть указувати на помилки інших. Вони сподіваються, що, змушуючи інших відчувати себе неповноцінними, вони забудуть про власну посередність. Ніколи не звинувачуйте нікого ні в чому. Це погана звичка.

2. Припиніть працюватинад тим, що не є важливим. Не заради всього слід жертвувати сном. Якщо ви працюєте на когось, ви зобов’язані ходити на роботу. Ви не можете це змінити. Однак ви можете скоротити час, який проводите біля телевізора, зустрічі та що-небудь інше, що стоїть на шляху до досягнення ваших цілей. Замініть розваги діями, які допоможуть вам досягти мети.

3. Недозволяйте собі сумніватись. Ви живете, щоб досягати успіхів. Перестаньте порівнювати свої поточні проблеми з останніми вісімнадцятьма невдачами. Вони не однакові. Ви не той самий. Потрібно пам’ятати: все ваше життя – це полігон, де ви можете спіймати фортуну саме зараз. Чому ви сумніваєтесь? Годі скиглити. Боріться.

4. Запитуйте себе: «Що я можу зробити краще наступного разу?» А потім робіть це. Якщо ви проведете десятиліття або два, щиро намагаючись стати кращим, це точно станеться. Ще одна річ, яка стане вам у пригоді, – не робити дурниць. Отже, вчіться на своїх помилках і використовуйте уроки, щоб досягати більших успіхів.

5. Проактивно використовуйте часна речі, які підживлюють ваше завзяття. Життя миттєво вимагає від вас максимальної продуктивності. А психологічна підготовка часто залежить від фізичної. Тому займіться боротьбою. Або бігом (якщо бойові мистецтва здаються занадто екстремальними). Фізична активність позитивно впливає на мотивацію.

6. Просіть вибаченняв себе та інших людей за погане ставлення. Зробіть це раз або двічі, і вам швидко стане легше. Коли ви будете щиро перепрошувати за те, що погано впливає на інших людей, ви перестанете скиглити та почнете перемагати.

4

Сет Ґодін – американський автор книжок про психологічні засади успішного маркетингу, веде також популярний блог на цю тему.