Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Передмова від авторів
Розділ перший, У якому ми захоплено слухаємо заокеанське радіо та невидимо відвідуємо гучну прем’єру
Розділ другий. Про те, якими були перші кінокроки, що про них забув згадати заокеанський диктор, і що було в кіно до появи нашого героя
Розділ третій, У якому ми подорожуємо в часі
Розділ четвертий. Про те, як кінематографічний шедевр Української республіки мало не закінчився, ще не почавшись
Розділ п’ятий, У якому ми повертаємося на пару десятків років
Розділ шостий, У якому намагаються відірвати від справи зайнятих людей
Розділ сьомий. Хто засідає на нарадах, або «Імені Борі Сєверного, Івана Буніна і Яшки Кошелька»
Розділ восьмий, У якому директор дає пораду і рекомендацію
Розділ дев’ятий, У якому ми відхилимося від подій сьогоднішніх заради подій учорашніх
Розділ десятий, У якому над Сашком нависає загроза
Розділ одинадцятий, У якому Моня викладає принципи гарного автора
Розділ дванадцятий, У якому ми слухаємо вірші й усе розуміємо
Розділ тринадцятий (що не дивно, якщо замислитися), У якому запит потрапляє до українських товаришів
Розділ чотирнадцятий, У якому знаходиться поліцейський інспектор Вайт
Розділ п’ятнадцятий, У якому за законом жанру з’являється любовна лінія сценарію
Розділ шістнадцятий, У якому робота над фільмою триває
Розділ сімнадцятий, У якому ми зустрічаємося з епістолярним жанром
Розділ вісімнадцятий, У якому ми вирушаємо на пошуки корабля
Розділ дев’ятнадцятий, У якому тим часом шукають компромат на Сашка
Розділ двадцятий, У якому виявляється, що не так просто в Одесі знайти корабель
Розділ двадцять перший. Імені російського радянського поета Якова Ядова
Розділ двадцять другий. Проїздом у Жмеринку з Великого театру
Розділ двадцять третій, У якому ми дізнаємося, наскільки важливими є театральний грим і костюм
Розділ двадцять четвертий, У якому Юля хоче щось сказати, але замовкає на півслові
Розділ двадцять п’ятий, У якому Юля озирається
Розділ двадцять шостий. Про те, що їдуть для того, аби повернутися
Розділ двадцять сьомий. Про те, що кричать на майданчику
Розділ двадцять восьмий, У якому ми дізнаємося про дуплексну систему телеграфу
Розділ двадцять дев’ятий, У якому шукають те, чого не вистачає
Розділ тридцятий, У якому звучить гонг
Розділ тридцять перший, У якому швидко домовляються
Розділ тридцять другий, У якому режисер згадує Гамлета
Розділ тридцять третій, У якому Юлю намагаються поцілувати
Розділ тридцять четвертий, У якому ми, нарешті, дізнаємося, якою буде та сама фільма
Розділ тридцять п’ятий, У якому все відкладається
Розділ тридцять шостий, У якому Павло Федорович гуляє з маузером
Розділ тридцять сьомий, У якому Гриня Коваль відмовляється від форшмаку і біжить у справах
Розділ тридцять восьмий, У якому Сашкові бажають удачі
Розділ тридцять дев’ятий, У якому Сашко нікуди не їде
Розділ сороковий, У якому Юля паркує «астон-мартін»
Розділ сорок перший. Історія нальоту як двигун кінематографічної думки
Розділ сорок другий, У якому Ройтману лагодять штиблети
Розділ сорок третій. Деякі особливості Одеси як зони порто-франко
Розділ сорок четвертий, У якому купаються, печуть хліб і розучують гами
Розділ сорок п’ятий, У якому чекають на кур’єра
Розділ сорок шостий, У якому йдеться про талант
Розділ сорок сьомий, У якому збираються всі
Розділ сорок восьмий, У якому ми зустрічаємо потяг
Розділ сорок дев’ятий. Про те, що сталося в кочегарці
Розділ п’ятдесятий, У якому кажуть «Браво!»
Розділ п’ятдесят перший, У якому папери, на відміну від рукописів, ще й як горять
Розділ п’ятдесят другий, У якому розповідають про «Червоні барикади»
Розділ п’ятдесят третій, У якому все відбувається за класикою жанру
Розділ п’ятдесят четвертий, або Епілог, У якому ми зазираємо в далеке майбутнє
Людина, про яку піде мова, народилася в дуже непростий час. І ще в непростіший час жила. І, скажемо відверто, жила так само дуже непросто.
Не розповісти про неї ми не могли – нас змушує зробити це захоплення її талантом. Але говорити лише про неї, не згадуючи про той дивовижний час і місце, у яких вона жила, означає дати читачам лише половину історії.
.....
Саме в Ханжонкова, якщо вже ми почали говорити про зірок кіно у всіх цих галузях, почав свою кар’єру великий російський кіноактор Ванєчка, або Іван Ілліч Мозжухін. Він народився тисяча вісімсот вісімдесят дев’ятого року під Пензою в родині багатих землевласників. Закінчивши гімназію, грав у провінційній театральній трупі, а пізніше, вже у Москві, кинувши юридичний факультет Московського університету, вийшов на сцену Введенського народного дому. Звідси тисяча дев’ятсот восьмого року його разом із режисером Петром Івановичем Чардиніним й акторами народного дому Ханжонков запросив до заснованого ним кіноательє.
Мозжухін був наче створений для новонародженого мистецтва, що активно шукало власну мову, а дами називали його «душка». На німому екрані була вкрай важлива найтонша міміка персонажа; тут спрацьовувала виразність типажу Мозжухіна – орлиний ніс, міцно стиснуті губи, вільна, витончена пластика. Його почали знімати в ролях героїв-коханців, і на афішах з’явилися слова «король екрана». Та експлуатувати свою зовнішність і чарівність Мозжухін не став. Він вивчав секрети поведінки актора перед кінокамерою: взявши на озброєння гасло «грати не граючи», передовірив почуття очам. Очі в нього були надзвичайні: великі, майже прозорі, «магнетичної сили», як писали рецензенти.
.....