Читать книгу Стуліть пельку своїй мавпі - Дэнни Грегори - Страница 3

Я написав цю книжку з тієї ж причини, що й півдюжини інших своїх книжок: просто не знайшов у книгарні того, що було мені потрібно, а саме книжки про створіння, що живе в моїй голові.

Від самого свого дитинства я чув тоненький голосочок, який безперестанно обговорював усе, що я робив: коментував мої рішення, розповідав, що про мене думають інші, попереджав, які жахіття можуть спіткати мене, якщо я зроблю те чи те, говорив, говорив, говорив, геть не змовкаючи!..

Та хоч і було зрозуміло, що цей голос живе в моїй голові, я знав, що він – це насправді не я. Він був не схожим на мене. Він нічим мені не допомагав. Обмежував мене. Лякав. Не давав заснути всю ніч. Якщо цей голос і був мною, то принаймні не тим мною, яким мені хотілося бути.

Урешті-решт я почав шукати спосіб спекатися цього голосу. Або ж принаймні менше його слухати. Навіть якщо я не міг вимкнути його раз і назавжди, мені просто хотілося, щоб він не втручався в моє життя, не заважав мені. З часом цей голос почав менше мене непокоїти щодо певних речей – і натомість почав надокучати стосовно інших. Якщо раніше він дражнив мене через мої прищі, то згодом почав сміятися з моїх зморшок, ну і так далі. Я зрозумів, що вичікувати – не найкращий у цьому випадку варіант. Натомість мені потрібно було перехитрити його.

Озирнувшись довкола, я усвідомив, що всі знайомі мені творчі люди стикалися з тією самою проблемою. Власне кажучи, з тією самою проблемою стикалися мало не всі люди, не обділені розумом. А якщо такий голос сидить у кожній голові, і втім ці голови все ще примудряються робити щось надзвичайне, як-от винаходити iPhone, вивчати італійську мову чи виставляти свої роботи в музеї Ґуґенгайма1, значить, з ним можна боротися – і перемогти. Багатьом це таки виявилося до снаги.

Я багато думав, багато читав, багато говорив зі спеціалістами, і нарешті мені вдалося зрозуміти цей голос. Удалося збагнути, чого йому треба. А ще мені вдалося навчитися уникати його впливу… Ну, принаймні в більшості випадків.

А тепер мені треба зробити важливе зізнання. Саме зараз, на початку цієї книжки, коли ви все ще можете знайти чек і повернути її до книгарні, я зізнаюся, що час від часу й досі відчуваю вплив цього голосу. Навіть коли я писав книжку, яку ви зараз тримаєте в руках, цей голос утручався, вічно вставляв свої п’ять копійок, відволікав мене і кілька разів мало не завадив усій справі. Однак попри все це, приділивши дослідженню питання стільки часу, тепер я знаю, як не піддатися впливу цього могутнього голосу та навести лад у власному житті. І я готовий поділитися з вами всім тим, що знаю сам.

Разом ми зможемо вивести на чисту воду це осоружне бісеня і зрозуміємо, як воно може впливати на вас. Водночас я розкажу вам про мою власну боротьбу зі своїм внутрішнім критиком – а також наведу приклади багатьох, дуже багатьох людей, що ділилися зі мною досвідом своєї боротьби.

Так зрештою ми зможемо дійти рішення – розробити стратегію, що не лише змусить замовкнути голос у вашій голові, але й допоможе вам створити багато прекрасних речей, утілити в життя свої прагнення і, урешті-решт, змінити світ на краще.

Голос у вашій голові – не злий; але він творить зло.

Він могутній – але не всемогутній.

І сьогодні, більше, ніж будь-коли, нашому розумному біологічному видові варто докласти всіх зусиль, щоб не дати цьому голосу перешкодити нам у вирішенні численних проблем, що постають перед сучасним світом. Сподіваюсь, після того, як ми завершимо, ви визнаєте, що подані в цій книжці ідеї та методи були доволі корисними. Якщо ж ні, то маю надію, що ви напишете власну книжку й підкажете мені, де можна купити примірник.