Читать книгу Remote. Офіс не потрібен - Дэвид Хайнемайер Хенссон - Страница 9

Міста – це скарбниці талантів і людських ресурсів. Із давніх-давен ті, хто рухає коліщата двигунів капіталізму, вважали так: «Зберімо величезну кількість народу на маленькій площі, де їм доведеться жити на головах одне в одного у тісних кварталах, а ми тим часом зможемо знайти купу здібних працівників для наших фабрик». Чудова думка, пане Товстосуме!

На щастя, густота населення, що стала в такій пригоді фабрикам, виявилася важливою і в інших аспектах. Ми тепер маємо бібліотеки, стадіони, театри, ресторани й ще цілу купу див сучасної культури та цивілізації. Але разом із ними дістали й офісні кабінки, малесенькі квартирки й консервні банки, у яких переїжджаємо від першого до другого. Ми поміняли свободу й свіже повітря сільських пейзажів на вигОди та розваги.

Нам пощастило, адже ті технологічні новації, які вможливили телероботу, викликали в нас також потяг до телекультури й телерозваг. Уявіть, як ви намагаєтесь описати містянину 1960-х світ, де можна негайно отримати доступ до будь-якого фільму, книжки, музичного альбому та прямої трансляції будь-якого спортивного матчу (з високою якістю зображення та в значно кращій кольоровій гамі, аніж будь-коли в минулому). Та вас би просто взяли на сміх! І у 80-х теж би кепкували. А тепер ми з вами живемо саме в такому світі.

Та є різниця: сприймати його як належне чи робити висновки. Якщо нині ми з вами маємо необмежений доступ до культури та розваг із будь-якої локації, то чому досі воліємо жити прив’язаними до умов минулого? Невже ота квартира із шаленою ціною, ота консервна банка на колесах, ота ваша офісна кабінка справді того варті? Ми впевнені: щодня дедалі більше людей відповідатимуть на це запитання негативно.

Тож ось вам наше передбачення: протягом наступних двадцяти років справжньою ознакою привілейованості вважатимуть переїзд із міста. І не десь у передмістя, на відстань повідця, а куди душа забажає.