Як не боятися відмов та рушити до мети
Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Оглавление
Джиа Джианг. Як не боятися відмов та рушити до мети
Вступ
Розділ 1. Знайомство з відмовою
Розділ 2. Боротьба з відмовою
100 днів відмов: день 1
100 днів відмов: день 2
100 днів відмов: день 3
100 днів відмов: дні 4—6
Розділ 3. Випробування славою
100 днів відмов: телеведучий співає моєму сину
Розділ 4. Боротьба з еволюцією
Відмова проти невдачі
Біль відмови
Страх відмови
100 днів відмов: оголошення про безпеку польотів у літаку
100 днів відмов: зачіска в PetSmart
Розділ 5. Переоцінка відмови
100 днів відмов: знайти роботу на один день
Відмова – це людина
Відмова як особиста думка
100 днів відмов: пригощаємо незнайомців яблуками
Відмова має число
Уроки
Розділ 6. Прийняття «ні»
«Чому?» спитай перед «прощай»
Відступай – не тікай
Співробітництво замість боротьби
Перемикайтеся – не здавайтеся
Уроки
Розділ 7. Налаштовування на «так»
Пояснити «чому»
Почніть із «Я»
100 днів відмов: зробити стрижку перукарю
Визнайте сумніви
100 днів відмов: зазивач у Starbucks
Обрати аудиторію
Уроки
Розділ 8. Сказати «ні»
100 днів відмов: обмін послугами з персональним тренером
Терпіння й повага
Будьте прямими
Запропонуйте альтернативу
Уроки
Розділ 9. Визначення хорошого боку
Мотивація
Самовдосконалення
Гідність
Гартування характеру
Уроки
Розділ 10. Знаходження смислу
Знаходимо емпатію
Знаходимо смисл
Знайти місію
Уроки
Розділ 11. Знаходження свободи
Свобода просити
Свобода прийняти себе
Уроки
Розділ 12. Знаходження сили
100 днів відмов: бути найгіршим продавцем
Неприв’язаність до результатів
100 днів відмов: від інтерв’ю з Обамою до пошуків Google
Урок
Розділ 13. Життя з новою місією
Додаток. Інструменти для боротьби з відмовою
Прийняти «ні»
Налаштування на «так»
Говоримо «ні»
Знаходимо хороший бік
Знаходимо смисл
Знаходимо свободу
Жити з новою місією
Подяки
Про автора
Отрывок из книги
18 листопада 2012-го. В Остіні, що в штаті Техас, стояв на диво спекотний день, але я спітнів не через це. Я повільно їхав у запиленому RAV4 північно-західною частиною міста, випадковим передмістям, де жили представники середнього класу, і шукав, у які б двері постукати. Уже проїхав повз сотні вхідних дверей, змушуючи себе зупинити вибір на одних із них. Але, зважаючи на те, що я збирався зробити, кожен будинок викликав жах.
«Гаразд, припини бути боягузом», – сказав я собі, припарковуючи машину біля одноповерхового будинку з червоної цегли з гарним садом. На клумбі стирчав маленький декоративний хрестик. Я сподівався, хрестик означає, що це помешкання мирної та набожної родини, а не членів ку-клукс-клану. У всякому разі я сподівався, що в неділю вони не стануть удаватися до насильства.
.....
Зараз, 4 липня, сидячи на килимку, я не міг не відчувати, що моя підприємницька мрія закінчилась, не встигнувши початись. Якщо я не зробив стрибка й не спробував створити стартап, коли був вісімнадцятирічним студентом, чи двадцятидворічним холостяком, чи двадцятивосьмирічним випускником МВА, як я міг це зробити тридцятирічним менеджером за кілька тижнів до того, як стати батьком? Батьківство приносило із собою зовсім новий набір відповідальностей, а це, як мені здавалося, змусить мене зовсім відмовитися від мрії.
Гучний вибух пролунав у небі, і темряву залило світло яскравих кольорів. Сидячи й міркуючи про майбутнє, я наче бачив у небі слайд-шоу того, якою буде решта мого життя. На роботі я продовжу продавати більше продуктів, навчатиму більше працівників, започаткую більше процесів. Удома в нас з’явиться ще одна дитина (або ще двоє), ми відправимо їх до школи й, зрештою, до коледжу. Слайд-шоу завершувалося моїми похоронами, на яких хтось виголошував чуттєву, але типову надгробну промову, вихваляючи мої вірність і надійність. То була надгробна промова на честь іще одного гарного хлопця, а не підприємця, який змінив світ і яким мріяв стати.
.....