Чарівним вітром змін до маленького французького містечка завіяло чудову жінку та її маленьку дочку. Згодом Віана Роше відкриває на головній міській площі шоколадну крамничку, де готує чудові тістечка, запашну каву та головне – шоколад на усякий смак. Здається, ця дивовижна жінка здатна дібрати ключик до будь-якого серця, бо вона має чудовий дар – вгадувати потаємні бажання людей та усі печалі лікувати солодкими ласощами. Але тільки коли Віана зустрічає молодого цигана Ру, вона нарешті розуміє власні бажання…
Оглавление
Джоан Гаррис. Шоколад
Подяка
1. 11 лютого. Вівторок на Масницю
2. 12 лютого. День покаяння
3. 13 лютого. Четвер
4. 13 лютого. Четвер
5. 15 лютого. Субота
6. 15 лютого. Субота
7. 16 лютого. Неділя
8. 18 лютого. Вівторок
9. 19 лютого. Середа
10. 19 лютого. Середа
11. 20 лютого. Четвер
12. 21 лютого. П’ятниця
13. 23 лютого. Неділя
14. 24 лютого. Понеділок
15. 25 лютого. Вівторок
16. 26 лютого. Середа
17. 1 березня. Субота
18. 1 березня. Субота
19. 2 березня. Неділя
20. 4 березня. Вівторок
21. 5 березня. Середа
22. 7 березня. П’ятниця
23. 8 березня. Субота
24. 9 березня. Неділя
25. 10 березня. Понеділок
26. 12 березня. Середа
27. 13 березня. Четвер
28. 15 березня. Субота
29. 16 березня. Неділя
30. 18 березня. Вівторок
31. 19 березня. Середа
32. 21 березня. П’ятниця
33. 23 березня. Вербна неділя
34. 26 березня. Середа
35. 28 березня. Страсна п’ятниця
36. 28 березня. Страсна п’ятниця
37. 29 березня. Страсна субота
38. 30 березня. Великодня неділя. Четверта година ранку
39. 31 березня. Світлий понеділок
Отрывок из книги
Сердечна подяка усім, завдяки кому ця книжка народилася на світ: родині, за підтримку, турботу про моїх дітей та дещо сумбурну наснагу; Кевіну, за те, що вистраждав усю цю нудну паперову роботу; Анушці, яка подарувала цій книжці Пантуфля. Щиро дякую й моєму невтомному агенту Серафіні Кларк та редактору Франчесці Ліверсідж, а також Дженніфер Люїтлен, Лорі Фаунтен та всім-всім-всім робітникам видавництва «Даблдей», які були такі добрі до мене. Урешті-решт, хочу висловити особливу подяку своєму товаришеві по перу Кристоферу Фаулеру за натхнення.
– Ми тут залишимося? Залишимося? – Тут мені доводиться нагадати їй, щоб вона говорила французькою. – Але ж ми залишимося? Залишимося? – Вона чіпляється за мій рукав. Вітер збив її волосся в пухнату шапку, схожу на солодку вату.
.....
– Знаєте, мадам Вуазен…
– Клич мене Армандою, – чорні очі заіскрилися сміхом. – Так я почуваю себе молодшою.
