Читать книгу Каїн - Джордж Гордон Байрон - Страница 1

Боже! Премудрий, вічний, безконечний!

З тьми над безоднею створив ти світло

Над водами єдиним словом. Слава!..

Встає нам світло дня, Єгові слава!

Боже! ти дав імення дневі й одрізнив

Від ночі ранок, доти злиті вкупу;

Од хвилі хвилю одділив; назвав

Частину твору свого твердю. – Слава!

Боже! створив ти з елементів різних

Повітря, землю, океан, вогонь,

І вкупі з білим днем і темрявою ночі

Створінням дав життя, щоб утішались

І щоб тебе й твій світ любили. – Слава!

Боже одвічний! батьку всього світу!

Ти нам створив найкращії створіння,

Щоб їх любить над все, опріч над тебе.

Дай силу все любити! – Слава! слава!

О боже! ти – любов, творець, благословення,

І все-таки ти змія допустив,

Щоб він позбавив раю мого батька.

Рятуй нас від лихого. – Слава! слава!

Мій перший сину, Каїне, чого мовчиш?

Що ж я скажу?

Молись.

Хіба ви не молились?

Молились ми, і щиро.

Як же! вголос.

Я чув.

І бог нас чув, я вірю в те.

Амінь.

А тільки ти, найстарший мій, мовчиш.

Коли мовчу, то й добре.

Та чому?

Бо нічого просити.

А дякувати?

За що?

Хіба ти не живеш?

Хіба не вмру я?

Лихо!

З заказаного дерева плід пада.

Ми мусимо його здійняти знову,

Навіщо дерево знаття зростив ти, боже?

Чом з дерева життя ви плоду не зірвали?

Тоді б ви не боялись бога.

Сину!

Образа бога се, слова зміїні.

Що ж?

Змій правду мовив: тії дерева