Оглавление
Емма Андріевська. Шухлядні краєвиди
Сонети
Могутнє – духа – пророста – зерно
Бо – кожний – поле бою – і наварх[2]
Й знов – дух – на барикади – і траву
Та вже – вороний – і вершник – із краплини – вирина
Щоб – мисочку – й для часу косарів
Ледь – мінідощик
Вуста – до вуст, – дух – крізь буття – іде
Де – вічність – з проминальним – у триктрак
Світ – з додатками – в Cилур[15]
І про зміни
Й увесь світ – серце, що – з очей – мости
Заграва – над містом
Із серця – стяг, що – на весь світ – росте
Де – стежку – існування коліща
Як пахне – звук – буття, що – долина΄[21]
Де є – джерела, із яких – майдан
Щоб – бодай – мить – свідомість – світла – вдих
І про – грозу
Амур – в пісочку, що – підкови – гне
Єдине серце – мандрівний – атол
Зсуви
На коротких – і довгих – хвилях
Галака[35] – світ
Й свідомість: юна – відьма – на мітлі
До потопельника, що – ще – кричить
Крен – у напрямі – півдня
Амурчик – з хаосу, – на квітці, – вирина
Флюктуація
Стереокіно
Буття, – вкотре, – міня – орієнтир
Вісь – існування – на новий – бігун[50]
Ще – одна – ідилія
На коліщатах – в пік зими – весна!
Й чекає – в тіні – вічність, – крокодил
А ж поки – з песиком – дівча – мару
За гілочку, де – разом – три граки
Де – форм всіх – не встигають – погасить
Вміщається – у ложці – й океан
Гурт – вершників
Народжується – все нове – життя
На пірсі – гевал – булочку з чечугою[76]
Лиш – жебрак
Дійсности – око – ще – на кілька – луст – видющіших
Ідилія з ґонґом
Й стрічки, що – свято, – парки – і метро
Як – до стерна – надії – вже – рука
В циклона око – із нових широт
Смак – волі
Й знов – легіт, що – й малих – не зупиня
Й на кутні – аж до неба – дідуган
Буття – міняє – зір
На тлі – зорі
Абецедарій[97]
Невтільного – сіті буття – хорти
Світ – желятиною – з-під – свіжих – скирт
Єдині—діти
Й порожня – пляшка – всесвітом – в траві
Осяяння, що – ціль свою – знайшло
Нутром – почути, як – росте – трава
Й, минаючи, ніщо – не промина
Зимовий краєвид – з просвітком
На тему – змін
Крізь – дивень[113]
Потоп, що – на усміхнене – маля
Лінії, що – переходять – в криву
Дужа΄к[122] – дозорець
Й невтільне – ледь – завісу – прогорта
Ще – вимір – свята
Краєвид – із бічним – розтином
Пiд усі кутні – молодий – моцар[128]
На тему – розвіювань
Буття – на зламах – часом – і Панаса[134]
Просвіток – навскоси
Серсо – амурчика
«Тут – щось – не так!»
Існування – волокно
І чути – тілом, – як – світи – пливуть
Й буття – цілодобово – гризуни
Й знов – немовля, яке – плянети – й тло
Як – існування – знов – черговий – цикл
Пов’язане – з весною
Перелази – у невимовне
Знов – день – настав
Що – моровиця, як – на дотик – лель
І – про леду
Й знов, – стрімко – існування
Короткий – рецидив
Вже – унаочнюються – всі дивниці
Збоку
Й дивується – курча
В тайфун прозріння, яке – нароста
Все вище – і коня, і – булаву
Калі, або змінні аспекти дійсности
Як зірка – комусь – раптом – за мету
Лиш— зблиск, як – дух – серця – перемика
Й нутро – за несусвітнім – навздогін
Ще – крок, ще – вдих, й долонею – мету?
Та – в нових міхах – знов – нове вино
Наближення ночі
Відкрився – в найроздрібненіше – люк
Серце – водій: в незнане – каботаж[211]
Мить – й папороть – у нетрях – зацвіте
Дахи΄ – набік, – усесвіти – із ґонт[218]
Й знов – небо – губкою – від ям – біплян
Буття, – недогризки, – в невловне – старт
Рай. – лише серце, плачучи, – пече
Й легені – стугонять: нові шляхи
І рятівник – вже – ручкою – маха
Черговість – змін
Й родзинки – з неба
Вслід – горобців музичних – із литавр
В найпершу – з дір, щоб – далі – за межу
І марно – пошук – істини – в вині
Чергова – зміна – напрямних
Лиш – безголосся в вусі, як блоха
Й кетцаль[241] – весь світ – до світла – знов – несе
Заки – підводна – світла – течія
Наближення – вечора
Де – риба – за рибалку – у човні
Й чуже – маля – в вир, – з братом, – на брилі
Краєвид, як трамплін – у невимовне
На малих – відтинках
Деякі аспекти – літа
Далі – йти
Ідилія – на змінному – тлі
Пісня – про волю, – стяг, – палахкотить
І раптом – видно:
Буття, що, – віддаляючись, – щемить
Й перед – новими – ворітьми – диман[274]
Краплина – існування – мерехтить
Лише – вахтер, аби розгардіяш, до цирку – контрамарки роздає
Й амурчик – цілить
Все – буде – добре, решта – тлін – й плітки
В чуттях – зблиск – колеса
Щоб – в слово – виштовхом – нутро – і зір
Міняє – віхи – й поторки – доба
Лиш бджоли, що – над квіткою – гудуть
Тест
За тим, що – є, – незнане – визріва
Сіль – існування, – ще – пунктир, – горить
Як – невимовне – в світло – просяка
Як – неспинна – воля – до мети
Дна – розперізаність – у сліпий кут[305]
Без матері – стооке – дитинча
Й мізкує – дух, як – поле – силове
Ледь – озирк[314]
Сватко[318] – з нутра – троянду
Пов’язане з сутінками
Волосожару – ніби – ось – кім’ях
Незначні перетасування
На ніжках курячих – стриба – яйце
Рука – вгорі
Лиш – в затінку – забуте – потерча
Вогні
Виміри – коливань
Заки – до швидших – вимірів – тайфун
І вже – із – зі лаштунків – їжатець[341]-Гермес
Ще – мить, ще – віддих, – й сонце – схил
Лиш машталір – на козлах[346] – дзиґонить
За зірку – дух, єдиний – заводій
А серце, – завмираючи, – щемить
Заки – в буття копальнях – світ – джаґан
Й біжить – по трупах, – сміючись, дітлах
Поле – полуниць
І юнка – прочиня – в життя – вікно
Під – шелестіння – надокатих – трав
Де – вкотре – дух – кістяк буття – ладна
Й самі—серця, що – замість – парасоль[369]Із циклу «Відозви»
Новий – день
Й – циклопом, увесь – око, – світ – щеня
Щоб – тишу – новим – вибухом – цвіркун
«Чи дійсність – те, чого – ніде – нема?»
За нетлінну шхуну
Зсувів – командор
Серед галактик – чи – ще – серце – десь
Краплинами – подрібнене – буття
Бо – двері – навстіж, й лазар[385] – званий – гість
Повіви
Різні виміри дійсности
Та – ще – стабільно – дихає – асфальт
Фрагменти – південного краєвиду
Ледь – маятник – у почуттях
Аж – серце – надмір – в кілька тисяч – ват
Коливання – в межах – видимого
Й вже змієборці – на весь світ – чуби
«Які – титани, – і які – часи!»
На – повні – груди – просвітку – озон
Маяк
Й вже – близнюки – пипки – вовчиці ссуть
Аж дощ з вогню, що – з хмар, – назад іде
Ще – одна днина
«Яке – то – щастя – у таку – добу!»
Хоч – дійсности – й пильнує – гамівник[420]
Тільки – тому, що – в твань – аквареліст
Хоча – в гнізді лиш – черв’яка – пташа
Як – знов – буття, що – за межу – змело
Щоб – крізь – буття площини – батискаф
І про свідомість
Пересування з цяткою – й без
Аж – видно:
Ідилія – з надтятим – обрієм
Змінність – відблисків
Лиш – тінь
Пришвидшившись, – все – сповільня – ходу
Дівча
Працюють – пересипники – печей
Поодаль
Кімоно, що – до карнавки – все, що так – мина
Аж – поки – знову кілька бадилин – свідомости
У присмерку – ще – світяться льохи
Розгін – із грудочкою сиру
Чоловік – із зеленим чубом
Базар у свято – на малому відти΄нку
Й потвора, що – буття – перегорта
Телій[466] – навколо, та – вже – з трун – столи
Ще – є – земля! —
Вже – отвір – волі, яка – ґрунт – речей
Міський краєвид – на тлі – блискавки
Переходове
Маяк
М’якуш – майбутнього
Буття – знов – черговий – переворот
Де – човен – сніп веселок – й нечупар
Аж – гупа – серце, просвітку – квазар
Й вже – німбики – видмухує – свиріль
Стоніжкою – посілості – нові
Й дійсність – ковток – лиш
Захід сонця
Самі – коржарні, дискотеки, диски
По колу – коней, що – на довгій – корді
Де – воротар – із губкою – тавро
Маяк, що – нитку – для нових світів – снує
Й при космоплавцях – змієборотьба
Байдуже – камінь – око – чи – лемур
Щоб – з надр – дідів, які, – святі, – горшки
І про гульвісу
Постать – на тлі – міста
Смуги
Різні фази – перепочинку
Як – лука асфоделева – імлу
І – однак
Білі вірші
«Осипалося листя…»
«Дороге, промивальне, незаймане…»
«Ніщо – не відлунює…»
«Самотність – циклоп…»
«Спалахують вогні…»
«У небі – ані хмарини»
«Усесвіт?»
«Три голови»
«Клубок гадюк, яких – прибуває. —…»
«Кохане моє, найдорожче…»
«Ще тільки – ковток!»
Зі збірки «Хвилі»
«Все існування – ти. Єдине – ти…»
«Ледь – доторкнутися. – Єства – єдиний – дотик…»
«Ти, що – водночас – і рівнина, й скеля…»
