Читать книгу Шухлядні краєвиди - Емма Андріевська - Страница 1

Обрушуються – й обрис інший – барви.

Ротата – дійсність – вівців – до обори.

Незнані – риси – проступають – в збірнім,

Готуючися – до звитяг – і збурень.

Й найпроминальніше – могоричі.

Із неба – душі – розтина – смичок.

Гадючники – в свідомості – й очу.

Красуню – смерть – за кіски – парубчак.

Й де щойно – зазімки,[1] – буя – весна,

Пунктииром – й геть – левині – брами сну.

І те, що – в оберемки – легковажно,

Гуляє – неподолане – без віжок. —

Бо й там, де – ані – нив, ані – стерні,

Могутнє – духа – пророста – зерно.