Читать книгу Шухлядні краєвиди - Емма Андріевська - Страница 7

Артерію, – пів неба, – затискач.[11]

Пом'якшав – слід, що – атмосферний – корч.

Лон долоні – ніжно – громіздке. —

Й все більші – ноги – й пальці – сонця кущ.

Й де під ребро – ножа – засалабонив[12] —

Навкіллю – вир, – сліпучішають – бані,

Що – просто – з ґрунту – повівом – в обійми —

Найневимовнішому, яке – буйність —

На цуценя, що – хвостиком – меляє[13]

Від чого – світу озія – маліє.

І дійсність – знову – нескінченний ранок,

Який – нові усесвіти – із ринви. —

Аж – голову – на лікоть, – снів вапняк —

Бар’єри, – нездоланні, – розіпхнув —

Й, не кліпнувши, суцільним – оком – вдих:

Пусти до вуст, – дух – крізь буття – іде.