Читать книгу Шухлядні краєвиди - Емма Андріевська - Страница 20

Ще – світ – не світ, а сурми, що – кришталь,

Який – стежки – крізь – тлін – і сліпоту.

Єдине – серце, – мандрівний – атол, —

Яке, – хоч – й тіло, поза – межі – тіл —

Й за вуха – тих, хто – в немощах – капарить,[30]

Вряди-годи – за парашутик – й пір’я.

Дарма що – двері – в невимовне – поруч, —

Прочинені, – й останнім, які – перші. —

І річка – віник, й Авгієві – стайні

Аж сяють. – Й промінь – в суліях – настої —

Для свята, що – еони – на марниці

В процесах – переміщень – і стагнацій. —

Мізерний – вузлик, – й знову – карусель, —

І сад – цвіте. – Й нові – канали – сил.