Шухлядні краєвиди

Шухлядні краєвиди
Автор книги:     Оценка: 0.0     Голосов: 0     Отзывов: 0 39,9 руб.     (0,6$) Читать книгу Купить и скачать книгу Купить бумажную версию Электронная книга Жанр: Учебная литература Правообладатель: Стрельбицький Дмитрий Майєвич Дата добавления в каталог КнигаЛит: Скачать фрагмент в формате   fb2   fb2.zip Возрастное ограничение: 12+ Оглавление

Описание книги

«Шухлядні краєвиди» Емми Андієвської – найновіша збірка, в якій у традиційному для свого ідіостилю жанрі сонету авторка репрезентує свої рефлексії. Світову славу письменниці принесли прозові твори «Герострати», «Роман про людське призначення», «Подорож», «Джалапіта», «Тигри», «Казка про яян», поетичні збірки «Народження ідола», «Наука про землю», «Вілли над морем», «Міражі», «Міста – валети», «Шухлядні краєвиди» та ін. Емма Андієвська – українська письменниця та художниця, яка працює у стилі сюрреалізму та герметизму. На бажання авторки у книзі збережено особливості авторської мови відповідно до норм українського правопису 1929-1933 рр. та «Правописного словника» Гр. Голоскевича, а також особливості авторської пунктуації.

Оглавление

Емма Андріевська. Шухлядні краєвиди

Сонети

Могутнє – духа – пророста – зерно

Бо – кожний – поле бою – і наварх[2]

Й знов – дух – на барикади – і траву

Та вже – вороний – і вершник – із краплини – вирина

Щоб – мисочку – й для часу косарів

Ледь – мінідощик

Вуста – до вуст, – дух – крізь буття – іде

Де – вічність – з проминальним – у триктрак

Світ – з додатками – в Cилур[15]

І про зміни

Й увесь світ – серце, що – з очей – мости

Заграва – над містом

Із серця – стяг, що – на весь світ – росте

Де – стежку – існування коліща

Як пахне – звук – буття, що – долина΄[21]

Де є – джерела, із яких – майдан

Щоб – бодай – мить – свідомість – світла – вдих

І про – грозу

Амур – в пісочку, що – підкови – гне

Єдине серце – мандрівний – атол

Зсуви

На коротких – і довгих – хвилях

Галака[35] – світ

Й свідомість: юна – відьма – на мітлі

До потопельника, що – ще – кричить

Крен – у напрямі – півдня

Амурчик – з хаосу, – на квітці, – вирина

Флюктуація

Стереокіно

Буття, – вкотре, – міня – орієнтир

Вісь – існування – на новий – бігун[50]

Ще – одна – ідилія

На коліщатах – в пік зими – весна!

Й чекає – в тіні – вічність, – крокодил

А ж поки – з песиком – дівча – мару

За гілочку, де – разом – три граки

Де – форм всіх – не встигають – погасить

Вміщається – у ложці – й океан

Гурт – вершників

Народжується – все нове – життя

На пірсі – гевал – булочку з чечугою[76]

Лиш – жебрак

Дійсности – око – ще – на кілька – луст – видющіших

Ідилія з ґонґом

Й стрічки, що – свято, – парки – і метро

Як – до стерна – надії – вже – рука

В циклона око – із нових широт

Смак – волі

Й знов – легіт, що – й малих – не зупиня

Й на кутні – аж до неба – дідуган

Буття – міняє – зір

На тлі – зорі

Абецедарій[97]

Невтільного – сіті буття – хорти

Світ – желятиною – з-під – свіжих – скирт

Єдині—діти

Й порожня – пляшка – всесвітом – в траві

Осяяння, що – ціль свою – знайшло

Нутром – почути, як – росте – трава

Й, минаючи, ніщо – не промина

Зимовий краєвид – з просвітком

На тему – змін

Крізь – дивень[113]

Потоп, що – на усміхнене – маля

Лінії, що – переходять – в криву

Дужа΄к[122] – дозорець

Й невтільне – ледь – завісу – прогорта

Ще – вимір – свята

Краєвид – із бічним – розтином

Пiд усі кутні – молодий – моцар[128]

На тему – розвіювань

Буття – на зламах – часом – і Панаса[134]

Просвіток – навскоси

Серсо – амурчика

«Тут – щось – не так!»

Існування – волокно

І чути – тілом, – як – світи – пливуть

Й буття – цілодобово – гризуни

Й знов – немовля, яке – плянети – й тло

Як – існування – знов – черговий – цикл

Пов’язане – з весною

Перелази – у невимовне

Знов – день – настав

Що – моровиця, як – на дотик – лель

І – про леду

Й знов, – стрімко – існування

Короткий – рецидив

Вже – унаочнюються – всі дивниці

Збоку

Й дивується – курча

В тайфун прозріння, яке – нароста

Все вище – і коня, і – булаву

Калі, або змінні аспекти дійсности

Як зірка – комусь – раптом – за мету

Лиш— зблиск, як – дух – серця – перемика

Й нутро – за несусвітнім – навздогін

Ще – крок, ще – вдих, й долонею – мету?

Та – в нових міхах – знов – нове вино

Наближення ночі

Відкрився – в найроздрібненіше – люк

Серце – водій: в незнане – каботаж[211]

Мить – й папороть – у нетрях – зацвіте

Дахи΄ – набік, – усесвіти – із ґонт[218]

Й знов – небо – губкою – від ям – біплян

Буття, – недогризки, – в невловне – старт

Рай. – лише серце, плачучи, – пече

Й легені – стугонять: нові шляхи

І рятівник – вже – ручкою – маха

Черговість – змін

Й родзинки – з неба

Вслід – горобців музичних – із литавр

В найпершу – з дір, щоб – далі – за межу

І марно – пошук – істини – в вині

Чергова – зміна – напрямних

Лиш – безголосся в вусі, як блоха

Й кетцаль[241] – весь світ – до світла – знов – несе

Заки – підводна – світла – течія

Наближення – вечора

Де – риба – за рибалку – у човні

Й чуже – маля – в вир, – з братом, – на брилі

Краєвид, як трамплін – у невимовне

На малих – відтинках

Деякі аспекти – літа

Далі – йти

Ідилія – на змінному – тлі

Пісня – про волю, – стяг, – палахкотить

І раптом – видно:

Буття, що, – віддаляючись, – щемить

Й перед – новими – ворітьми – диман[274]

Краплина – існування – мерехтить

Лише – вахтер, аби розгардіяш, до цирку – контрамарки роздає

Й амурчик – цілить

Все – буде – добре, решта – тлін – й плітки

В чуттях – зблиск – колеса

Щоб – в слово – виштовхом – нутро – і зір

Міняє – віхи – й поторки – доба

Лиш бджоли, що – над квіткою – гудуть

Тест

За тим, що – є, – незнане – визріва

Сіль – існування, – ще – пунктир, – горить

Як – невимовне – в світло – просяка

Як – неспинна – воля – до мети

Дна – розперізаність – у сліпий кут[305]

Без матері – стооке – дитинча

Й мізкує – дух, як – поле – силове

Ледь – озирк[314]

Сватко[318] – з нутра – троянду

Пов’язане з сутінками

Волосожару – ніби – ось – кім’ях

Незначні перетасування

На ніжках курячих – стриба – яйце

Рука – вгорі

Лиш – в затінку – забуте – потерча

Вогні

Виміри – коливань

Заки – до швидших – вимірів – тайфун

І вже – із – зі лаштунків – їжатець[341]-Гермес

Ще – мить, ще – віддих, – й сонце – схил

Лиш машталір – на козлах[346] – дзиґонить

За зірку – дух, єдиний – заводій

А серце, – завмираючи, – щемить

Заки – в буття копальнях – світ – джаґан

Й біжить – по трупах, – сміючись, дітлах

Поле – полуниць

І юнка – прочиня – в життя – вікно

Під – шелестіння – надокатих – трав

Де – вкотре – дух – кістяк буття – ладна

Й самі—серця, що – замість – парасоль[369]Із циклу «Відозви»

Новий – день

Й – циклопом, увесь – око, – світ – щеня

Щоб – тишу – новим – вибухом – цвіркун

«Чи дійсність – те, чого – ніде – нема?»

За нетлінну шхуну

Зсувів – командор

Серед галактик – чи – ще – серце – десь

Краплинами – подрібнене – буття

Бо – двері – навстіж, й лазар[385] – званий – гість

Повіви

Різні виміри дійсности

Та – ще – стабільно – дихає – асфальт

Фрагменти – південного краєвиду

Ледь – маятник – у почуттях

Аж – серце – надмір – в кілька тисяч – ват

Коливання – в межах – видимого

Й вже змієборці – на весь світ – чуби

«Які – титани, – і які – часи!»

На – повні – груди – просвітку – озон

Маяк

Й вже – близнюки – пипки – вовчиці ссуть

Аж дощ з вогню, що – з хмар, – назад іде

Ще – одна днина

«Яке – то – щастя – у таку – добу!»

Хоч – дійсности – й пильнує – гамівник[420]

Тільки – тому, що – в твань – аквареліст

Хоча – в гнізді лиш – черв’яка – пташа

Як – знов – буття, що – за межу – змело

Щоб – крізь – буття площини – батискаф

І про свідомість

Пересування з цяткою – й без

Аж – видно:

Ідилія – з надтятим – обрієм

Змінність – відблисків

Лиш – тінь

Пришвидшившись, – все – сповільня – ходу

Дівча

Працюють – пересипники – печей

Поодаль

Кімоно, що – до карнавки – все, що так – мина

Аж – поки – знову кілька бадилин – свідомости

У присмерку – ще – світяться льохи

Розгін – із грудочкою сиру

Чоловік – із зеленим чубом

Базар у свято – на малому відти΄нку

Й потвора, що – буття – перегорта

Телій[466] – навколо, та – вже – з трун – столи

Ще – є – земля! —

Вже – отвір – волі, яка – ґрунт – речей

Міський краєвид – на тлі – блискавки

Переходове

Маяк

М’якуш – майбутнього

Буття – знов – черговий – переворот

Де – човен – сніп веселок – й нечупар

Аж – гупа – серце, просвітку – квазар

Й вже – німбики – видмухує – свиріль

Стоніжкою – посілості – нові

Й дійсність – ковток – лиш

Захід сонця

Самі – коржарні, дискотеки, диски

По колу – коней, що – на довгій – корді

Де – воротар – із губкою – тавро

Маяк, що – нитку – для нових світів – снує

Й при космоплавцях – змієборотьба

Байдуже – камінь – око – чи – лемур

Щоб – з надр – дідів, які, – святі, – горшки

І про гульвісу

Постать – на тлі – міста

Смуги

Різні фази – перепочинку

Як – лука асфоделева – імлу

І – однак

Білі вірші

«Осипалося листя…»

«Дороге, промивальне, незаймане…»

«Ніщо – не відлунює…»

«Самотність – циклоп…»

«Спалахують вогні…»

«У небі – ані хмарини»

«Усесвіт?»

«Три голови»

«Клубок гадюк, яких – прибуває. —…»

«Кохане моє, найдорожче…»

«Ще тільки – ковток!»

Зі збірки «Хвилі»

«Все існування – ти. Єдине – ти…»

«Ледь – доторкнутися. – Єства – єдиний – дотик…»

«Ти, що – водночас – і рівнина, й скеля…»

Подняться наверх