Читать книгу Шухлядні краєвиди - Емма Андріевська - Страница 13

Сенс існування – гілочкою – глоду—

У склянці,– і свідомість – на боліди.

Дзвін – дійсности – у грудях – ледве-ледве.

Згорнулася – і скатом – геть – полуда.

Ще – поруч – чути: озія′ – талапа.

Та і її вже – присмерку – поліпи.

Хвиля, бува, – й агар агару – хлю′пне,[18]

Щоб легше – вдосконалення – халепу.

Глуха – стіна – ще – пам’ятає – трактус,[19]

Хоч – легіт – не дає – себе – підстригти,

Клітини – вміст – для – світла – просякання.

І лицарі на тиграх – підвіконням, —

Знов – переорюють – і душу, й степ. —

І юнка, що – буття – на автостоп,

Із серця – стяг, що – на весь світ – росте.