Читать книгу Шухлядні краєвиди - Емма Андріевська - Страница 21

На пральній дошці – ще – білизну – будні,

З-за хмаросяга – на пів неба – бадя.[31]

Зникає – місто – у погодній – бодні. —

Вага, що – рівнодення – пообіднє.

Знов – мапу – існувань – розчиномет. —

Поверхню – хвиля – й те, чого – нема.

Принишкло – прицвяховане – й німе.

И коріння – закладають – динаміт.

Дівча – на дійсність: «цур тобі – і пек!» —

Яка – ніяк – не лізе – під ковпак.

Лиш усміхається – блакиті – мічман,

Котрий, – ногою – спогадів – курмаччя,[32]

Хоча – стріла – чека – й серед кодол:

«Ти – тільки – ти! – І вже – рука – багдаль[33]