Читать книгу Заклик до любові - Ентоні де Мелло - Страница 7

Що потрібно зробити, аби стати щасливим?

Щось зробити для цього не можете ані ви, ані будь-хто інший. Чому? З тієї простої причини, що ви вже щасливі – тут-таки й зараз. Тож як можна стати тим, ким ти вже є?

Якщо це так, то чому ж ви не відчуваєте цього щастя, котре вже й так ваше?

Тому що ваш розум творить нещастя, постійно й увесь час. Позбудьтеся страждання, викиньте його зі свого розуму, і щастя, яке постійно було вашим, негайно з’явиться на поверхні.

Як саме позбутися нещастя?

Знайдіть, що його спричиняє, і погляньте на цю ситуацію, рішучо і неухильно. Воно автоматично відпаде само по собі.

Тепер, якщо поглянете уважно, то побачите, що є одне, і тільки одне, що спричиняє нещастя.

Ім’я йому – Прив’язаність. Що таке прив’язаність?

Прив’язаність – це емоційний стан чіпляння за щось, викликаний переконанням, що без певної речи чи без певної людини ви не можете бути щасливим.

Цей емоційний стан чіпляння складається з двох елементів; один з них позитивний, а інший – негативний. Позитивний елемент – це спалах задоволення й захоплення, те радісне збудження, яке ви відчуваєте, коли отримуєте те, до чого прив’язані. Негативний елемент – це відчуття загрози й напруження, яке завжди супроводжує прив’язаність.

Подумки уявіть когось, хто похапцем ковтає їжу у концтаборі: однією рукою він підносить їжу до рота, іншою захищає її від сусідів, котрі тут-таки вхоплять її, щойно той послабить захист. Це буде ідеальний образ залежної людини.

Тож прив’язаність самою своєю природою робить вас вразливим для емоційних потрясінь і завжди погрожує розбити ваш внутрішній спокій.

Тож як можна сподіватися, щоб людина з прив’язаностями увійшла у той океан щастя, що називається Царство Боже? Так можна сподіватися, що верблюд пройде через вушко голки!

Отже, ось у чому трагедія прив’язаності: якщо її об’єкт не можна отримати, вона спричиняє нещастя. Але якщо його досягнуто, він не стає причиною щастя, він просто дає спалах задоволення, що супроводжується втомою і знемогою. До того ж, звісно ж, присутня тривога, що можна втратити об’єкт своєї прив’язаності.

Ви можете сказати: «А чи можу я мати хоча б одну прив’язаність?»

Звичайно. Можете мати стільки, скільки забажаєте. Але за кожну прив’язаність платите ціну втраченим щастям.

Подумайте ось про що: прив’язаності за своєю природою такі, що навіть, якщо ви, задовольнивши чимало з них протягом одного дня, одну-єдину прив’язаність не задовольнили, вона буде полювати на ваш розум і зробить вас нещасливим.

І немає способу перемогти у битві з прив’язаностями. Як не буває води, яка б була не мокра, так і прив’язаності – без нещастя.

Не було ще в цьому світі такої людини, яка б винайшла формулу, як втримувати об’єкти своєї прив’язаності без боротьби, тривоги, страху і, раніше чи пізніше, поразки.

Є тільки один спосіб перемогти у битві з прив’язаностями – відкинути їх.

На противагу поширеній думці, відкинути прив’язаності нескладно. Все, що маєте для цього зробити, – побачити, але по-справжньому, такі істини:

I. Перша істина: ви тримаєтеся за фальшиве переконання, що без цієї конкретної людини чи речі не будете щасливими.

Згадайте свої прив’язаності одну за одною й усвідомте помилковість, фальшивість цього переконання. Ви можете наштовхнутися на спротив, що йде від вашого серця, але у той момент, як ви й справді побачите (усвідомите), зразу відчуєте емоційний результат цього усвідомлення. Тієї ж самої миті прив’язаність втратить свою силу.

II. Друга істина: якщо ви просто втішаєтеся речами, при цьому не чіпляючись до них, тобто відмовляючись підтримувати фальшиве переконання, що ви будете без них нещасні, ви позбавляєтеся всієї борні і емоційної напруги захищати і стерегти їх для себе.

Чи спадало вам на думку, що ви можете утримувати всі об’єкти своєї прив’язаності, не відмовляючись від них, не зрікаючись бодай одного з них, і можете насолоджуватися ними навіть більше, якщо не прив’язані до них, тому що тепер ви перебуваєте у спокої і втішаєтеся ними, не відчуваючи напруженості і страху їх втратити?

III. Третя і остання істина: навчаючись насолоджуватися запахом тисячі квітів, ви не станете чіплятися за одну з квіток чи страждати, коли не зможете отримати її.

Якщо маєте тисячу улюблених страв, втрата однієї пройде непоміченою й жодним чином не призведе до нещастя. Але саме ваші прив’язаності й не дають розвинути ширший і куди різноманітніший смак до речей і людей.

У світлі всіх цих істин не виживе жодна з прив’язаностей. Але світло, щоб бути ефективним, має сяяти постійно і безперервно. Прив’язаності можуть почуватися вільготно тільки у темряві ілюзії.

Багач не може увійти у царство радості не тому, що йому так вже подобається бути негідником, але тому, що він вибирає для себе сліпоту.