Оглавление
Ерік Ларсон. Постріл із глибин. Останній рейс «Лузитанії»
Відгуки на книгу Еріка Ларсона «Постріл із глибин»
У пошуку надзвичайних історій (До читачів)
Декілька слів про час
Щодо Адміралтейства Британії
Постріл із глибин. Останній рейс «Лузитанії»
Слово капітана
Частина І. «Чортові мавпи»
«Лузитанія» Старий моряк
Вашингтон. Місце самотності
«Лузитанія» Пустушки та Теккерей
U-20. Найщасливіша субмарина
«Лузитанія» Звіринець
Кімната 40. Таємниця
«Лузитанія» Кавалькада пасажирів
Кімната 40. Хитрощі Блінкера
Вашингтон. Пропащий
«Лузитанія» У дорозі
U-20. На Фейр-Айл
«Лузитанія» Рандеву
Кімната 40. Каденція
Частина ІІ. Ікра та скакалка
U-20. Наосліп
«Лузитанія» Неділя в морі
Кімната 40; Квінстаун; Лондон. Захищаючи Оріон
U-20. Небезпечна лінія
«Лузитанія» Палтус
U-20. Проблеми з торпедами
«Лузитанія» Щастя та сонячне сяйво
Кімната 40 «Оріон» відпливає
U-20. Розчарування
Лондон; Берлін; Вашингтон. У спокої відмовлено
«Лузитанія» Декларація
U-20. Нарешті
Зустріч із судном
Кімната 40. Швіґера виявлено
«Лузитанія» Допомога маленьких леді
U-20. Видовище
«Лузитанія» Життя після смерті
U-20. Зміна плану
«Лузитанія» Повідомлення
Лондон; Вашингтон; Берлін. Напруга
U-20. Туман
Частина ІІІ. Мертвий кільватер
Ірландське море. Двигуни над головою
Лондон; Вашингтон. Питання короля
Ірландське море. Труби на обрії
«Лузитанія» Краса
U-20. «Treff!»
Частина IV. Чорна душа
«Лузитанія» Удар
Перша звістка
«Лузитанія» Рішення
U-20. Очима Швіґера
«Лузитанія» Маленька армія
«Лузитанія» Кінець королеви
Усюди. Чутки
«Лузитанія» У морі
U-20. Прощальний постріл
«Лузитанія» Чайки
Квінстаун. Зниклі
Частина V. Море таємниць
Лондон. Звинувачення
Вашингтон; Берлін; Лондон. Останній промах
Епілог. Особисті справи
Джерела та подяки. Гармата в музеї
Скорочення в примітках
Список використаної літератури
Архівні колекції
Книги та статті
Про автора
Інтерв’ю з Еріком Ларсоном
Ерік Ларсон: звідки беруться ідеї?
Отрывок из книги
Загалом я дотримуюся стратегії читати жадібно та різноманітно між роботою над книгами, але вперше почав читати про «Лузитанію» з якоїсь дивної забаганки. Почав читати – і мене причарувало й нажахало те, про що я дізнався. Я думав, що знав усе про цей інцидент, але швидко зрозумів, як помилявся. Головне, що я побачив: серед усіх цих заплутаних подробиць – і часто навмисне заплутаних – ховається щось дуже просте й прекрасне: дуже цікава історія.
Хочу додати, як завжди, що ця книга – не художній твір. Усе, що я наводжу в лапках, – то цитати з мемуарів, листів, телеграм та інших історичних джерел. Я намагався так організувати всі ці життєві – ба навіть романтичні – фрагменти, щоб читач міг відчути ті часи (хоча, можливо, деяким читачам захочеться пропустити подробиці розтинів тіл, наведені ближче до кінця книги).
.....
Тьорнер також висловив свої сумніви щодо корисності спостерігачів. Згідно з інструкціями «Кунард», на марсі постійно мають перебувати два спостерігачі, але «я називаю їх прикрасою торговельної палати – вони тільки й думають про дім та рахують свої гроші».
На питання, чи видаються спостерігачам біноклі, він відповів:
.....
