Чорний хліб

Оглавление

Фоззі. Чорний хліб

Частина перша

Частина друга

Частина третя

Частина четверта

Частина п'ята

Титри

Отрывок из книги

Чекати автобуса довелося довго. Вони вже понад годину топтали зупинку, намагаючись зігрітися, – високий хлопець у зеленій штормівці та його товстенький товариш у короткій чорній демісезонній куртці «під шкіру».

З моря, транзитом через пам’ятник першому ревкому, дув різкий холодний вітер, нагадуючи, що тутешнє літо – річ дуже тимчасова, штучна, майже вигадана. І сховатися було ніде – тільки залізний знак з розкладом маршруту, жодного навісу чи лавки, і можна тільки уявити, як весело тут стоялося взимку.

.....

За його словами виходило, що Омрин сам помилився, що сам винен – хизувався, аби добре вийти на цій картці… Лилєкей важко зітхнула: «Некем», дістала люльку, упустила її, зітхнула ще раз, нахилилася підняти й одразу кинула ніж, знизу вверх, від землі й у горлянку.

Теюттін підскочив, рушив до неї, намагаючись підняти з землі сокиру, але його занесло вбік. Вона підхопила тіло, що падало, і притулила до сараю. Він дивився на неї, тримаючись за горло, і хрипів. Лилєкей ледве відігнула його руки, аби дістати ніж. Як з’ясувалося, вона трохи промахнулася, поціливши під кадик, але кров усе одно витікала, і чи не все одно, як швидко він помре?

.....