Читать книгу Вірші про кохання - Франческо Петрарка - Страница 2

Щоб тішитися помстою й карати

За тисячі образ, бере свій лук

Амур, подібний до підступних злюк,

Що крадькома вичікують розплати.

В очах і в серці захисні загати

Я збудував з чеснот і з їх сполук,

Та вибито щита ударом з рук,

І вже нема куди від стріл тікати.

Збентежена цим нападом швидким,

Душа моя не мала часу й змоги

Знов захистом озброїтись міцним.

Не можуть навіть кам’яні чертоги

Сховати від страждання серце вбоге