Читать книгу Спадок - Галина Гаврищук - Страница 1

Можливо, ми займаємось дурнею

Коли щось пишемо, сумлінням піддавшись…

Не думка, – запитання!

Воно летить у ввись.

І наміри благії, чи знати, що ти Є

Та можеш розказати про все, що не твоє…

Передаємо слово, —

Це птаха, а не я із вічного летіла….

Як в сітях полягла.

Чия вона? Від кого? Чи легко на душі?

Навіщо каламутить наш спокій в самоті?

Їй треба серце наше!

Щоб тишу загубити…

Тоді не та це птаха, яку хочу любити…