Читать книгу Іліада - Гомер - Страница 29

660] Гнівом великим за смерть його сповнилось серце Паріса, 661] Гостем-бо в нього бував він не раз у краю пафлагонськім. 662] Дуже розгнівавшись, він мідногострою кинув стрілою. 663] Був там іще Евхенор, провісника син Поліїда, 664] Знатний і дуже багатий, оселю він мав у Корінфі. 665] На корабель він сідаючи, знав свою долю нещасну. 666] Вже-бо не раз говорив Поліїд йому, старець розважний, 667] Що як не в домі своїм од хвороби умре він страшної, 668] То при ахейських човнах від рук загине троянських. 669] Але уник він зараз і докорів важких од ахеїв, 670] І навісної хвороби, щоб зайвого болю не знати. 671] В ухо зазнав він удару й під щелепу. 1 тої ж хвилини 672] Вийшла із тіла душа, і страшна його пітьма окрила.

673] Так вони бились завзято, на полум'я схожі вогнисте. 674] Гектор же, Зевсові любий, не знав ще того і не відав, 675] Що лівобіч кораблів од аргейської зброї багато 676] Люду загинуло, й скоро здобуть сподівались ахеї 677] Славу звитяги, адже земледержець, землі потрясатель 678] Дух у аргеїв підносив і силою сам помагав їм. 679] Гектор стояв, де за мур він пробився крізь браму спочатку, 680] Силою лави густі щитоносних данаїв прорвавши, – 681] Де кораблі свої, з сивого витягши моря на берег, 682] Протесілай із Бантом поставили. Мур в тому місці 683] Нижче збудований був, ніж деінде, – в страшній завірюсі 684] Воїв і коней битва точилася там найзавзтіш.

685] Там беотійців загони і довгохітонних іонян, 686] Локрів, і фтійських мужів, і славою вкритих епеїв 687] Від кораблів ледь відбили, та зовсім прогнать не здолали 688] Світлого Гектора: був-бо на полум'я ясне він схожий. 689] В лавах афінян стояли добірні мужі, на чолі їх 690] Син Петеоя ішов Менестей, услід за ним Стіхій 691] З Фейдом та Біас відважний; епеїв вели за собою 692] Мегес, Філеєва парость, та Дракій з вождем Амфіоном; 693] Фтіян очолив Медонт з витривалим у битвах Подарком. 694] Був той Медонт богорівного сином нешлюбним Ойлея, 695] Братом Еанта вважавсь однокровним, та жив у Філаці, 696] Від батьківщини своєї далеко, бо рідного брата 697] Мачухи Еріопіди убив він, дружини Ойлея. 698] Що ж до Подарка, то він Філакіда був сином Іфікла. 699] Разом були на чолі у фтіян вони войовничих. 700] І, кораблі захищаючи, вряд з беотійцями бились. 701] Ні на хвилину тим часом Еант, син Ойлея проворний, 702] Не одступав од Еанта, що був Теламонові сином. 703] Так, наче двоє рудавих волів на новій ораниці, 704] Рало міцне із зусиллям однаковим тягнуть, і рясно 705] Піт виступає у них з-під коріння закручених рогів; 706] Тесаним гладко ярмом розділені поміж собою, 707] Йдуть борозною вони й до межі усю зорюють ниву, – 708] Так же й Еанти обидва пліч-о-пліч у битві стояли. 709] Та з Теламоновим сином багато було і хоробрих 710] Товаришів його вірних, – коли від утоми і поту 711] Мліли коліна йому, то й щит вони в нього приймали. 712] Локри ж не йшли за могутнім душею Ойлеєвим сином: 713] До рукопашного бою-бо серце у них не лежало. 714] В них не було конегривих шоломів, що блискають міддю, 715] В них не було й заокруглих щитів і списів ясенових, 716] Лиш покладались на лук і на пращі, з овечої вовни 717] Сплетені вміло, й, до стін Іліона із ними прийшовши, 718] Часто стріляли й троянам ряди бойові проривали. 719] Ті, що попереду йшли, при зброї, оздобленій гарно, 720] Билися з військом троянським і з Ректором мідянозбройним. 721] Локри ж стріляли, сховавшись в тилу. Й забували трояни 722] Про бойовеє завзяття, – їх часті бентежили стріли.

723] Від кораблів і наметів ахейських з утратами мали 724] Вже в Іліон, овіяний вітром, вертатись трояни, 725] Коб не сказав тоді Полідамант, перед Ректором ставши:

726] «Ректоре, ні на чиї умовляння ти зважить не здатний! 727] Раз дарував тобі здібності бог у воєнному ділі, 728] То і в пораді хотів би за інших ти бути мудрішим. 729] Та чи під силу ж людині одній це усе сполучити? 730] Тож одному дає здібності бог у воєнному ділі, 731] Іншому – хист танцювати, ще іншому – співи й кіфару, 732] Іншому Зевс громовладний вкладає у груди кмітливий 733] Розум, що користі ним багатьом той немало приносить, 734] Та багатьох і рятує, й найбільш його сам розуміє. 735] Але скажу тобі те, що мені видається найкращим. 736] Полум'я бою вінком тебе звідусіль оточило. 737] Духом могутні трояни, укріплений вал перейшовши, 738] Осторонь збройно усі поставали, а інші ще б'ються, – 739] Менший загін проти більших, розсипавшись між кораблями. 740] Тож, відійшовши від бою, вождів поскликай щонайкращих – 741] Спільною радою ми тоді обміркуємо разом, 742] Чи несподіваним наступом брать кораблі многовеслі, 743] Тільки б дав силу нам бог, чи негайно назад повернутись 744] Від кораблів, поки ми іще цілі самі. Та боюсь я, 745] Щоб ті завзяті ахеї вчорашнього нам не вернули 746] Боргу: біля кораблів у них є ненаситний у битві 747] Муж, що, гадаю, не схоче без бою лишатися довго».