Читать книгу Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861 - Группа авторов - Страница 153

…Обашморив другий грунт, недалеко од Триполля, на самім краї села Стайок, над самісіньким Дніпром, в іменії Пон[ятовсько]го. Там стоїть хуторець… Але ж місце, місце! То; мабуть, на всій довжині Дніпра не знайдеться такого. Тілько й біда, то старий упрямий Дніпро все потрохи бере щовесни тієї землі, так що, може, годів за 20–30, як не одверне, то і зовсім забере той грунт…

…Чоловік ти письменний; діло твоє таке, що, живучи над Дніпром на самоті тілько з жінкою, часом, може, треба б похвалиться жінці, що оце мені прийшла така і така думка, то оце я так написав, та й прочитать їй. Що ж вона тобі скаже?.. Тоді твоя нудьга ще побільшає, та вже тоді хоч сядь та й плач: ніхто нічого не поможе. Або як дасть Бог діточок, хто ж їм стежку покаже?.. Насунувши тобі таку увагу, я жду, що ти скажеш, і як воно по-твойому?..