Читать книгу Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861 - Группа авторов - Страница 180

…У брата Микити три сини: Сава 26, Петро 13 і Прокоп 6 літ; у брата Йосипа тож три сини: Трохим 17, Андрій 14 і Іван 5 літ, у сестри Ярини тож три: Лаврентій 20, Логин 17 і Іван 14 літ…

Платон Федорович як побачив «Кобзаря», то дуже зрадів, а як глянув, що надруковано «коштом Платона Симиренка», то так розсердивсь, що аж поблід: «Оце не по-нашому, каже, не по-нашому зробив. Нащо він це написав? Діло було просто між нами, навіть моя жінка не знала… нащо це мені здалось?» Я й кажу: «Може, то значить дяка перед людьми за ту поміч, що ви йому зробили?» – «Покровительства його талант не требує: я дав гроші і одбираю книжками. Я хотів, щоб се діло було між нами; хіба треба всім знать, кому я гроші дам? Чом він мене не спитався? Не по-нашому зробив, не по-нашому!..»

…[написать] молитву або оду та й надруковать у всіх журналах. Бо я щодня Божого чую таке про тебе… Щоб тебе люде не цурались – потурай їм, брате…