Читать книгу Психологія мас - Густав Лебон - Страница 3

Розділ І
Загальна характеристика натовпу. Психологічний закон її духовної єдності

Який склад натовпу з погляду психологічного? – Численного скупчення індивідів недостатньо для утворення натовпу. – Специфічний характер одухотворенного натовпу. – Фіксування ідей і почуттів у індивідів, з яких складається натовп та зникнення їх власної особистості. – У натовпі завжди переважає несвідоме. – Припинення діяльності півкуль мозку й переважання спинного мозку. – Зниження розумових здібностей і цілковита зміна почуттів. – Змінені почуття можуть бути кращими чи гіршими за ті, що властиві окремим індивідам, які разом утворюють натовп. – Натовп так само легко стає героїчним, як і злочинним.

Слово «натовп» у звичному розумінні означає зібрання індивідів, незалежно від їхньої національності, професії чи статі й тих випадковостей, через які це зібрання з’явилося. Але з психологічної точки зору це слово набуває вже зовсім іншого значення. За певних умов – і причому лише за цих умов – зібрання людей має абсолютно нові риси, що відрізняються від тих, котрі властиві окремим індивідам, що входять до складу цього зібрання.

Свідома особистість зникає, причому почуття й ідеї всіх окремих одиниць, котрі утворюють ціле, що зветься натовпом, дотримуються одного й того ж напрямку. Виникає колективний дух, що має, зрозуміло, тимчасовий характер, але й досить виразні риси. Зібрання в таких випадках стає тим, що я б назвав, за відсутності кращого виразу, організованим натовпом чи натовпом одухотвореним, єдиною істотою, що підпорядковується закону духовної єдності натовпу.

Поза всіляким сумнівом, одного факту випадкового перебування разом багатьох індивідів недостатньо для того, щоб вони набули характеру організованого натовпу; для цього потрібен вплив деяких збудників, походження котрих ми й спробуємо визначити.

Зникнення свідомої особистості й спрямування почуттів і думок у певному напрямку – головні риси, що характеризують натовп, котрий став на шлях самоорганізації, – не потребують неодмінної й одночасної присутності кількох індивідів у одному й тому ж самому місці. Тисячі індивідів, відокремлених один від одного, можуть у певні моменти підпадати водночас під вплив деяких сильних емоцій чи якоїсь великої національної події й набувати, таким чином, всіх рис одухотвореного натовпу. Варто якійсь випадковості звести цих індивідів разом, щоб усі їхні дії й вчинки негайно набули характеру дій і вчинків натовпу. У певні моменти навіть шістьох людей достатньо, щоб утворити одухотворений натовп, поза тим у інший час сотня людей, котрі випадково зібралися разом, за відсутності необхідних умов не створить такого натовпу. З іншого боку, цілий народ, що зазнає дії певних впливів, іноді стає натовпом, разом із тим він не є зібранням у прямому розумінні цього слова. Одухотворений натовп після свого утворення набуває загальних рис – тимчасових, але абсолютно певних. До цих загальних рис додаються окремі, що змінюються залежно від елементів, з яких складається натовп і що можуть, своєю чергою, змінити її духовний склад. Одухотворений натовп може підлягати певній класифікації. Ми побачимо далі, що різнокаліберний натовп, тобто такий, що складається з різнорідних елементів, має багато спільних рис з однорідним натовпом, тобто таким, що складається з більш-менш споріднених елементів (секти, касти й класи). Поряд із цими спільними рисами, однак, існують виразні особливості, котрі дають можливість розрізняти обидва види натовпу.

Перш ніж розповідати про різні категорії натовпів, ми повинні вивчити їхні загальні риси й будемо діяти, як натураліст, який починає з опису спільних ознак, що існують у всіх індивідів однієї сім’ї, й лише згодом переходить до часткового, що дозволяє розрізняти види й роди цієї сім’ї.

Нелегко змалювати в деталях дух натовпу, бо його організація змінюється не лише згідно з расою й складом зібрань, але й згідно з походженням і силою збудників, котрі впливають на ці зібрання. Втім, такі самі труднощі на нас очікують, коли йдеться про психологічне вивчення окремого індивіда. Лише в романах характер окремих особистостей не змінюється протягом усього їхнього життя; насправді ж одноманітність середовища породжує лише уявну одноманітність характерів. У іншому місці я вже вказував, що в кожній духовній організації є такі задатки характеру, котрі негайно заявляють про своє існування, щойно в їхньому оточенні стануться раптові зміни. Так, наприклад, поміж найсуворіших членів Конвенту можна було зустріти цілком пристойних буржуа, які за звичайних умов, звісно ж, були б простими мирними громадянами й мали посади нотаріусів чи суддів. Коли гроза минулася, вони повернулися до свого нормального стану мирних буржуа, й Наполеон саме поміж ними знайшов собі найпокірніших слуг.

Оскільки ми не маємо змоги розглянути тут всіх рівнів організації натовпу, обмежимося зокрема натовпом, що є вже абсолютно організованим. Таким чином, з нашого викладу буде видно лише те, чим може бути натовп, але не те, чим він завжди буває. Лише у цій пізнішій фазі організації натовпу поміж незмінних і переважних головних особливостей раси виокремлюються нові специфічні риси й відбувається спрямування почуттів і думок зібрання в одному й тому ж самому напрямку, і лише після цього виявляє свою силу вказаний вище психологічний закон духовної єдності натовпу.

Деякі психологічні риси характеру натовпу спільні у нього з окремими індивідами; інші ж, навпаки, властиві лише йому й зустрічаються лише в зібраннях. Ми перш за все розглянемо саме ці специфічні риси, для того щоб краще з’ясувати їх важливе значення.

Найдивовижніший факт, спостережений в одухотвореному натовпі, такий: якими б не були індивіди, з яких він складається, якими б не були їхні спосіб життя, діяльність, їхній характер чи глузд, одного їхнього перетворення в натовп достатньо для того, щоб у них утворився різновид колективного духу, що змушує їх відчувати, думати й діяти зовсім інакше, ніж думав би, чинив і відчував кожен з них окремо. Існують такі ідеї й почуття, котрі виникають і перетворюються на дії лише в індивідів, з яких складається натовп. Одухотворений натовп є тимчасовим організмом, утвореним з різнорідних елементів, котрі на одну мить об’єдналися разом, так, як об’єднуються клітини, з яких складається живе тіло, котрі через своє об’єднання утворюють нову істоту, яка має властивості відмінні від тих, що їх має кожна клітина окремо.

Всупереч думці, що зустрічається, на наш подив, у такого проникливого філософа, як Ґерберт Спенсер, в агрегаті, що утворює натовп, немає ні суми, ні середнього елементів, котрі входять до його складу, проте існує комбінація цих елементів і утворення нових властивостей, так, як це відбувається в хімії при поєднанні деяких елементів, основ і кислот, котрі утворюють, наприклад, нове тіло, що має абсолютно інші властивості, ніж ті, що мають елементи, з яких його утворено.

Неважко помітити, наскільки окремий індивід відрізняється від індивіда у натовпі, та набагато важче визначити причини цієї відмінності. Для того, щоб хоч трохи пояснити собі ці причини, ми мусимо згадати одне з положень сучасної психології, а саме те, що явища несвідомого виконують видатну роль не лише в органічному житті, але й у розумовій діяльності. Свідоме життя розуму становить лише дуже малу частину порівняно з його несвідомим життям.

Найтонший аналітик, найпроникливіший спостерігач може помітити лише дуже невелику кількість несвідомих рушіїв, котрим він підкоряється. Наші свідомі вчинки зростають на субстраті несвідомого, того, що створюється переважно під впливом спадковості. Цей субстрат вбирає в себе численні спадкові залишки, з яких, власне, складається дух раси. Окрім причин, котрі ми визнаємо відкрито й котрі керують нашими діями, існують ще приховані причини, в котрих ми не зізнаємося, але за цими прихованими причинами є ще більш приховані через те, що вони невідомі нам самим. Більшість наших щоденних вчинків викликана прихованими рушіями, котрі проходять повз наші спостереження.

Саме елементи несвідомого, котрі утворюють дух раси, і є причиною подібності індивідів цієї раси, які відрізняються один від одного переважно елементами свідомого, – тим, що розуміють як плід виховання або ж результат виняткової спадковості. Найбільш неподібні поміж собою за своїм розумом люди можуть мати однакові пристрасті, інстинкти й почуття; й у всьому, що стосується почуття, релігії, політики, моралі, прихильностей і антипатій тощо, люди найзнаменитіші лише дуже зрідка вивищуються над рівнем найзвичайнісіньких індивідів. Між великим математиком і його шевцем може існувати ціле провалля з погляду інтелектуального життя, але з погляду характеру між ними часто немає жодної відмінності або ж вона дуже незначна.

Ці загальні риси характеру, котрими керує несвідоме, існують майже однаковою мірою в більшості нормальних індивідів раси й об’єднуються разом у натовпі. В колективному духові інтелектуальні здібності індивідів та, як наслідок, їхня індивідуальність зникають; різнорідне розчиняється в однорідному й беруть гору несвідомі якості.

Саме таке поєднання буденних якостей у натовпі й пояснює нам, чому натовп ніколи не може вчинити дії, що потребують піднесеного розуму. Рішення, що стосуються обох інтересів, прийняті зібранням навіть знаменитих людей в галузі різних спеціальностей, все ж таки не надто відрізняються від рішень, що їх прийняло збіговисько дурнів, як у тому так і в іншому випадку поєднуються не якісь видатні якості, а лише пересічні, такі, що є у всіх. У натовпі може відбуватися накопичення лише глупства, а не здорового глузду. «Цілий світ», як це часто заведено казати, ніяк не може бути розумнішим за Вольтера, а, навпаки, Вольтер розумніший, аніж «цілий світ», якщо під цим словом розумітимемо натовп.

Якби індивіди в натовпі обмежувалися лише поєднанням пересічних якостей, котрі має кожен з них окремо, то ми б мали середню величину, й аж ніяк не утворення нових рис. Яким чином виникають ці нові риси? Ось до цього питання ми й підійдемо зараз.

Поява цих нових специфічних рис, властивих натовпу, але таких, що не зустрічаються в окремих індивідів, що входять до нього, обумовлена різноманітними причинами. Перша з них полягає у тому, що індивід у натовпі набуває, завдяки лише чисельності, усвідомлення непереборної сили, й це усвідомлення дозволяє йому керуватися такими інстинктами, котрим він ніколи не дає ходу, коли буває на самоті. У натовпі він менш схильний приборкати ці інстинкти через те, що натовп анонімний і не несе на собі відповідальності. Почуття відповідальності, що завжди стримує окремих індивідів, зовсім зникає у натовпі.