У маленького хлопчика Томмі Стаббінса на руках помирає поранена їм білка. Він знає, що допомогти їй може тільки Лікар Дуліттл, який рятує всіх тварин, ба більше – він розмовляє з ними їхньою мовою. Томмі йде до Лікаря по допомогу і згодом розуміє, що і сам може допомагати тваринам, а Лікарю потрібен помічник… Разом із Лікарем та його друзями Томмі вирушає на кораблі у далеку подорож, щоб знайти на Мавпопавучому острові зниклого індіанця Довгу Стрілу…
У книжці «Подорожі Лікаря Дуліттла. Підготовка» розповідається про початок цієї неймовірной пригоди.
2020 року у видавництві «Фоліо» вийшла друком перша частина пригод незвичайного Лікаря – «Історія Лікаря Дуліттла». Українською ці книжки друкуються вперше.
Оглавление
Хью Джон Лофтинг. Подорожі Лікаря Дуліттлa. Підготовка
Пролог
Частина перша
Перша глава. Син шевця
Друга глава. Я дізнаюся про великого натураліста
Третя глава. Лікар удома
Четверта глава. Віф-ваф
П’ята глава. Полінезія
Шоста глава. Поранена білка
Сьома глава. Мова молюсків
Восьма глава. А ти гарний спостерігач?
Дев’ята глава. Сад мрій
Десята глава. Власний зоопарк
Одинадцята глава. Мій учитель Полінезія
Дванадцята глава. Моя чудова ідея
Тринадцята глава. Мандрівник повертається
Чотирнадцята глава. Подорож Чі-Чі
П’ятнадцята глава. Я стаю помічником лікаря
Частина друга
Перша глава. Команда «Кроншнепа»
Друга глава. Люк Відлюдник
Третя глава. Джип і секрет
Четверта глава. Бoб
П’ята глава. Мендоза
Шоста глава. Суддівський собака
Сьома глава. Кінець таємниці
Восьма глава. Гіп-гіп ура
Дев’ята глава. Пурпурова райська птиця
Десята глава. Довга Стріла, син Золотої Стріли
Одинадцята глава. Подорож усліпу
Дванадцята глава. Випадкова визначеність
Отрывок из книги
Усе, що я досі написав про Лікаря Дуліттла, мені розповіли набагато пізніше після того, як це сталося, ті, хто мав щастя його знати. Насправді багато з цих подій відбулися ще до мого народження. Але тепер я маю намір викласти на папері ту частину життя цього великого чоловіка, яку я бачив на власні очі і в якій і сам брав участь.
Багато років тому Лікар дав мені дозвіл зробити це. Але ми обидва тоді були настільки зайняті, подорожуючи навколо світу, переживаючи пригоди й заповнюючи щоденники спостереженнями за природою, що, здавалося, я ніколи не знайду часу, аби сісти за стіл і написати про наші звершення.
.....
Я заскочив у дім, Лікар і Джип за мною. Потім Дуліттл захряснув за нами двері.
Від грози надворі зробилося досить темно, але всередині будинку, з зачиненими дверима, темрява була як глупої ночі. А потім піднявся найдивовижніший шум, який я будь-коли чув. Це звучало так, наче усі різновиди й породи звірів і птахів ревли, пищали й стрекотали одночасно. Я чув, як щось тупотіло вниз по сходах і мчало по коридорах. Десь у темноті кахкала качка, кукурікав півень, туркотів голуб, гугукав пугач, бекало ягня, а Джип гавкав. Я відчував лопотіння пташиних крил, які розганяли повітря біля мого обличчя. Якісь істоти натикалися на мої ноги й мало не повалили мене. Увесь передпокій, здавалося, кишів тваринами. Гамір, у поєднанні з грохотом зливи, був неймовірний. І я вже почав був трошечки лякатися, коли відчув, як Лікар узяв мене за руку і прокричав мені у вухо:
