Оглавление
Ирвин Ялом. Проблема Спінози
Пролог
Розділ перший. Амстердам. Квітень 1656 року
Розділ другий. Ревель, Естонія. 3 травня 1910 року
Розділ третій. Амстердам. 1656 рік
Розділ четвертий. Естонія. 10 травня 1910 року
Розділ п’ятий. Амстердам. 1656 рік
Розділ шостий. Естонія. 1910 рік
Розділ сьомий. Амстердам. 1656 рік
Розділ восьмий. Ревель, Естонія. 1917–1918 роки
Розділ дев’ятий. Амстердам. 1656 рік
Розділ десятий. Ревель, Естонія. Листопад 1918 року
Розділ одинадцятий. Амстердам. 1656 рік
Розділ дванадцятий. Естонія. 1918 рік
Розділ тринадцятий. Амстердам. 1656 рік
Розділ чотирнадцятий. Мюнхен. 1918–1919 роки
Розділ п’ятнадцятий. Амстердам. Липень 1656 року
Розділ шістнадцятий. Мюнхен. 1919 рік
Розділ сімнадцятий. Амстердам. 1656 рік
Розділ вісімнадцятий. Мюнхен. 1919 рік
Розділ дев’ятнадцятий. Амстердам. 27 липня 1656 року
Розділ двадцятий. Мюнхен. Березень 1922 року
Розділ двадцять перший. Амстердам. 27 липня 1656 року
Розділ двадцять другий. Берлін. 1922 рік
Розділ двадцять третій. Амстердам. 27 липня 1656 року
Розділ двадцять четвертий. Берлін. 1922 рік
Розділ двадцять п’ятий. Амстердам. 1658 рік
Розділ двадцять шостий. Берлін. 26 березня 1923 року
Розділ двадцять сьомий. Рейнсбурґ. 1662 рік
Розділ двадцять восьмий. Кабінет Фрідріха, Олівер-плац, 3, Берлін. 1925 рік
Розділ двадцять дев’ятий. Рейнсбурґ – Амстердам. 1662 рік
Розділ тридцятий. Берлін. 1936 рік
Розділ тридцять перший. Ворбурґ. Грудень 1666 року
Розділ тридцять другий. Берлін, Нідерланди. 1939–1945 роки
Розділ тридцять третій. Ворбурґ. Грудень 1666 року
Епілог
Факти чи вигадки? Про міру документальної точності
Слово подяки
Отрывок из книги
Спінозою я цікавився давно й уже не один рік хотів написати про цього вільнодумця сімнадцятого століття, автора праць, які воістину змінили цей світ, такого самотнього – без родини, без спільноти. Сього провісника секуляризації, ліберально-демократичного політичного устрою та підйому природничих наук, який торував шлях епосі Просвітництва. Я і собі схильний до іконоборства – мабуть, тому мене завжди захоплював той факт, що у двадцятичотирирічному віці його відлучили від громади євреї, а відтак до скону піддавали цензурі ще й християни. І це дивне відчуття спорідненості зі Спінозою сильнішало від усвідомлення, що й Ейнштейн – один із моїх найперших героїв – був спінозистом. Коли Ейнштейн вів мову про Бога, то йшлося саме про Бога Спінози – Бога, повністю еквівалентного природі, Бога, який охоплює все суще, і Бога, «який не грає в кості зі Всесвітом». Під цим він мав на увазі, що всі без винятку події відбуваються відповідно до природних законів.
А ще я гадаю, що чимало з доробку Спінози – як-от і в Ніцше із Шопенгауером, на чиїх біографіях і філософії ґрунтувалися два мої попередні романи, – безпосередньо стосується царини психіатрії та психотерапії (наприклад, що причиною переконань, думок і почуттів є досвід, що пристрасті можна вивчати безпристрасно, що розуміння веде до трансцендентності), тож мені хотілося вшанувати його внесок у формі роману ідей.
.....
Альфред киває.
– То поясніть мені, Розенберґу, як може така раса слабаків загрожувати нашій – усемогутній арійській?
.....
