Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Передмова. Дерево життя, яке треба плекати
Розділ І. Розчаровані в долі
1
2
3
4
5
6
7
Розділ ІІ. Суголосні з долею
1
2
3
4
5
6
7
Розділ ІІІ. Розчаровані в собі
1
2
Розділ ІV. Зачаровані іншими
1
2
3
4
5
6
7
Розділ V. Незгодні з долею
1
2
4
5
6
7
Розділ VI. Залюблені в себе та життя
1
2
3
4
5
6
7
Замість епілогу
Від автора
Майже детективно розпочинається роман Жанни Куяви. Пацієнт алергологічного відділення обласної лікарні Сава Нагорний знаходить прощальну записку дівчини, котра явно має намір здійснити те, що тепер називають іноземним (і навіть модним) словом суїцид. Добрий і співчутливий до чужої біди Сава негайно розпочинає пошук авторки листа-волання. Авжеж, волання про порятунок. Бо ті, хто всерйоз вирішив звести рахунок із життям, роблять це, як правило, тихо й несподівано і не гублять передсмертних листів-записок.
Сава хутко знаходить авторку серед колег-алергіків. І цим на корені вбиває детективну інтригу. Зате дає поштовх до історії кохання. А відтак розпочинається розповідь про жіночу долю, точніше дві долі – Чеслави і її матері. «Така звичайна, така поширена, але така печальна історія», – пише в записці, в якій вихлюпує свій розпач, Чеслава. І запитує – себе? матір? людей? світ? – «Бо хіба не мають ті нещастя скінчитися?!»
.....
– Я не знаю, – тихо відповів Сава.
Білявка зненацька голосно розсміялася, проте смішно не було ні їй, ні Саві.
.....