Читать книгу Вибрана поезія - Жозе-Марія де Ередіа - Страница 2

Спочатку був Хаос; він повивав світи.

Де Час і Просторінь котились, як тумани,

А потім виросли сини Землі, Титани,

І – впали; вкрив їх Стікс у царстві мертвоти.

Від блискавок ефір горів, але знайти

Весна не вміла сонць, що світло ллють рахманне,

І Літа не було, лиш рівне й ненастанне

Текло безчасся днів – без цвіту, без мети.

Боги, не знаючи ні сміху, ні забави,

Були ще дикими; але мужська роса

 Із неба пролилась на море кучеряве;