Читать книгу Депресія - Juan Moisés De La Serna, Dr. Juan Moisés De La Serna, Paul Valent - Страница 9

У більшості з нас в якийсь момент нашого життя наставала темна смуга, етап, коли нам не хочеться нічого робити, ми відчуваємо апатію і зневіру, будь-яка проблема може нас здолати і ми не можемо “піднятися”. Але з часом все вирішується, і ми відновлюємо свій попередній стан. Однак якщо ви відчуваєте, що “темна смуга” триває роками, можливо, ви страждаєте від розладу, що називається дистимією.

Дистимія — це вид емоційного розладу, при якому в людини проявляються симптоми хронічної депресії, що тривають більше року у дітей та підлітків та більше двох років у дорослих. Дистимія називається ранньою, якщо проявляється до 21 року, та пізньою, якщо проявляється пізніше.

Симптоми розладу легкі або помірні, вони не мають достатньої інтенсивності, щоб вважатися епізодом депресії — необхідною умовою для діагностики великого депресивного розладу.

Згідно з дослідженням ESEMeD-España, проведеного спільно з Відділом досліджень і розвитку психічного здоров’я, Сант-Джоан-де-Деу-Сервейса в області психічного здоров'я, місто Сант-Бой-де-Льобрегат, та міським інститутом медичних досліджень у Барселоні (Іспанія), результати якого були опубліковані в науковому журналі “Клінічна медицина” (“Clinical Medicine”) [5], дистимія — це третій за поширеністю психічний розлад у населення Іспанії, що вражає майже 1,5% громадян щороку. На відміну від інших психологічних розладів, існують важливі відмінності в розподілі населення за статтю дистимії, адже вона вражає до п’яти разів більше жінок, ніж чоловіків.

Причини розвитку дистимії поки що вивчені недостатньо, її пояснюють зміною певного типу нейромедіаторів, що називається серотоніном. Він відповідальний за управління емоціями та ціннісними судженнями. Аналогічно, причиною виникнення дистимії може бути тривалий стрес та особистісні фактори.

Серед найчастіших скарг, що приводять людину в кабінет спеціаліста з цього приводу, ми можемо виявити наступні ознаки дистимії:

- Пригнічений або дратівливий настрій (у випадку дітей та підлітків).

- Втрата інтересу до речей, які раніше були приємними.

- Почуття провини, недооцінювання самого себе.

- Сприйняття себе як “сумного” або “пригніченого”.

- Довготривалість подібного стану.

До всього вищесказаного, при встановленні діагнозу необхідно також дослідити наявність наступних симптомів дистимії:

- Зміна апетиту (може виникати як надмірний, так і недостатній апетит).

- Низький рівень енергії та втома.

- Низька самооцінка.

- Проблеми з концентрацією та прийняттям рішень.

- Розлади сну (надмірна кількість сну або його нестача).

- Хронічні та постійні симптоми, легші, ніж симптоми депресії.

З цього можна зробити висновок, що дистимія — хвороба тиха, яка має слабку симптоматику, може протікати непомітно, в багатьох випадках важко встановити момент її початку. Окрім того, перш ніж встановлювати діагноз дистимії, слід виключити інші причини, які можуть стояти за цим, наприклад, фізичні захворювання (такі як гіпотиреоз) або прийом медикаментів (певні види ліків можуть виправдовувати подібний стан).

Також слід бути особливо уважним при встановлені діагнозу, щоб відрізнити дистимію від інших розладів з подібними симптомами, наприклад, від рецидивуючого короткого депресивного розладу або депресивного розладу особистості.

У першому випадку спостерігаються рецидивуючі депресивні розлади протягом усього життя, але вони є епізодичними та поодинокими, а також показують більш серйозну симптоматику.

Що стосується депресивного розладу особистості, то це постійна особливість людини, тоді дистимію можна діагностувати, якщо вона мала пізній початок.

Незважаючи на вищезазначене, слід відмітити, що дистимія зазвичай виникає разом з іншими як фізичними, так і психологічними розладами. Серед перших — хронічний біль, фіброміалгія та синдром подразненого кишечника; серед психічних розладів дистимію найчастіше супроводжує клінічна депресія (у 40% випадків), яку тоді називають подвійною депресією, а також тривожними розладами, зокрема тривожним кризовим неврозом.

Після того як буде встановлено своєчасний діагноз, необхідно назначити таке лікування, щоб людина відновила “нормальний” настрій, той, який був у неї до дистимії. Застосовуються наступні методи психологічної терапії:

- Когнітивні види психотерапії, спрямовані на надання необхідних інструментів для роботи з щоденними потребами, а також для боротьби з негативними думками про себе, навколишній світ чи майбутнє (стовпи депресивного мислення).

- Поведінкові види психотерапії, спрямовані на підвищення активності пацієнта, надання йому приємних переживань, підвищення його самооцінки та почуття незалежності. Проводиться також робота з техніками релаксації для контролю стресу.

- Психоаналіз як метод самопізнання, який досліджує психологічні травми, що відповідають за симптоми дистимії, причиною яких є стосунки, встановлені на ранніх етапах життя.

Окрім перерахованого, ці психотерапії зазвичай супроводжуються фармакологічним лікуванням під медичним наглядом, коли призначаються антидепресанти, які у випадку деяких пацієнтів будуть прийматися протягом усього життя.

Серед заходів, які можна вжити для попередження дистимії, можна виділити:

- Щодня займайтеся певним видом помірних фізичних навантажень, навіть якщо це просто ходьба, бажано на свіжому повітрі.

- Дотримуйтесь правильного режиму харчування, уникайте жорстких чи тривалих дієт.

- Щодня дотримуйтесь помірного рівня активності (роботи/навчання), при якому ви будете відчувати себе корисним у тому, що робите, уникаючи стресових ситуацій.

- Підтримуйте соціальні відносини, будь то сімейні чи дружні, зміцнюйте якісні емоційні стосунки.

- Спіть близько восьми годин на день (цей період може варіюватись в залежності від віку), тобто достатньо, щоб сили організму могли відновитись та ви могли належним чином працювати наступного дня.