Війна з державою чи за державу? Селянський повстанський рух в Україні 1917–1921 років

Оглавление

Колектив авторів. Війна з державою чи за державу? Селянський повстанський рух в Україні 1917–1921 років

Повстанський рух – прикметна риса Української революції

Від упорядника

Війна з державою чи за державу? Селянський повстанський рух в Україні 1917–1921 років

Розділ 1. Вільне козацтво: від самооборони до повстання (весна 1917 – літо 1918 рр.) (Володимир Лободаєв)

Розділ 2. Збройне протистояння в українському селі 1918 року (від Брестського миру до проголошення Директорії УНР) (Борис Малиновський)

Розділ 3. Отаманщина 1918–1919 років (Юрій Митрофаненко)

Зародження

Причини

Сутність

Боротьба

Розділ 4. Політика «воєнного комунізму» і селянський повстанський рух 1919 р (Дмитро Михайличенко)

Розділ 5. Початки махновщини (Дмитро Архірейський)

Розділ 6. Повстанський рух проти російських білогвардійців (Михайло Ковальчук)

Розділ 7. Махновський рух наприкінці революції (Дмитро Архірейський)

Розділ 8. Селянський повстанський антикомуністичний рух на Лівобережній Україні (1919–1921): динаміка кількісних змін, ідеологія, географія поширення (Павло Ісаков)

Розділ 9. Селянський повстанський рух на Слобожанщині (березень 1918–1923 рр.) (Владислав Резніков)

Розділ 10. Зимові походи та отаманщина національного вектору антибільшовицького повстанського руху (Денис Красносілецький)

Про авторів

Отрывок из книги

Рекомендовано до друку Вченою радою Університету економіки та права «КРОК» (протокол № 4 від 14 грудня 2016 р.)

Під загальною редакцією Володимира Лободаєва.

.....

Поводячись коректно, правоохоронці досягали позитивного результату. Очевидець подій на Полтавщині згадував: «В наше село карний загін прибув у другій половині березня 1918 р. Командант карного загону скликав загальні збори села і на тих зборах по своїй короткій розмові наказав знести майно. На додаток попередив, що хто здасть те, що взяв, тому буде прощено, а як в кого найдемо самі, то того буде покарано. Такими словами закінчив командант свою розмову і наказав розійтись подумати. З часом були обшуки, дещо познаходили, але нікого не катували, так як тепер деякі люди розповідають про ті жахливі катування. Не чути було про ті „катування“ і в сусідніх селах, межуючих волостей, хоч не можу ручатись за цілу Україну, може де було і таке»[83].

Проте далеко не завжди дії представників влади були обґрунтованими і правомірними. Якщо в одних випадках правоохоронці діяли належним чином, то в інших – геть навпаки. Заступник державного секретаря Української Держави М. Могилянський у спогадах писав: «Как же держали себя немцы в украинской деревне? Все зависело, конечно, от личного командного состава. Мне пришлось лично наблюдать немцев, бывших на постах в деревне Каневского у[езда], Киевской губ[ернии], которые не вызвали раздражения у населения и не оставили по себе дурных чувств. За все те продукты, которые они брали у населения, они исправно платили и ничем населения не обижали. В других же местах, – я читал об этом ряд подробных донесений и следственных протоколов, – шел прямой, бесстыдный и циничный грабеж»[84].

.....