Оглавление
Коллектив авторов. І-цзін. Книга змін
Вступ
Перша частина
№ 1. Цянь. Творчість
№ 2. Кунь. Виконання
№ 3. Чжунь. Початкові труднощі
№ 4. Мен. Недорозвиток
№ 5. Сюй. Необхідність очікування
№ 6. Сун. Суд
№ 7. Ши. Військо
№ 8. Бі. Наближення
№ 9. Сяо-чу. Виховання малим
№ 10. Лі. Наступ
№ 11. Тай. Розквіт
№ 12. Пі. Занепад
№ 13. Тун-жень. Однодумці (родичі)
№ 14. Да-ю. Володіння великим
№ 15. Цянь. Покора
№ 16. Юй. Свобода
№ 17. Суй. Наслідування
№ 18. Гу. Виправлення [псування]
№ 19. Лінь. Відвідини
№ 20. Гуань. Споглядання
№ 21. Ши-хо. Зціплені зуби
№ 22. Бі. Оздоблення
№ 23. Бо. Руйнування
№ 24. Фу. Повернення
№ 25. У-ван. Непорочність
№ 26. Да-чу. Виховання великим
№ 27. I. Харчування
№ 28. Да-го. Перерозвиток великого
№ 29. Сі-Кань. Повторна небезпека
№ 30. Лі. Сяйво
Друга частина
№ 31. Сянь. Взаємодія
№ 32. Хен. Сталість
№ 33. Дунь. Утеча
№ 34. Да-чжуань. Міць великого
№ 35. Цзінь. Схід
№ 36. Мін-і. Ураження світла
№ 37. Цзя-жень. Домашні
№ 38. Куй. Розлад
№ 39. Цзянь. Перешкода
№ 40. Цзе. Вирішення
№ 41. Сунь. Спад
№ 42. І. Примноження
№ 43. Гуай. Вихід
№ 44. Ґоу. Перечення
№ 45. Цуй. Возз’єднання
№ 46. Шен. Підйом
№ 47. Кунь. Виснаження
№ 48. Цзін. Криниця
№ 49. Ге. Зміна
№ 50. Дін. Жертовник
№ 51. Чжень. Збудження (блискавка)
№ 52. Гень. Зосередженість
№ 53. Цзянь. Течія
№ 54. Гуй-мей. Наречена
№ 55. Фен. Достаток
№ 56. Люй. Мандрівка
№ 57. Сунь. Проникнення
№ 58. Дуй. Радощі
№ 59. Хуань. Подрібнення
№ 60. Цзе. Обмеження
№ 61. Чжун-фу. Внутрішня правда
№ 62. Сяо-го. Перерозвиток малого
№ 63. Цзі-цзі. Вже кінець
№ 64. Вей-цзі. Ще не кінець
Отрывок из книги
Тут творчість розглядається в його найчистішому вигляді. Це перш за все – акциденція неба як уособлення творчої сили, що лежить на початку всього існуючого. Вона, як універсальна сила, принципово не може мати жодних перешкод у своєму розвитку, якому сприяє те, що ця сила є абсолютно стійкою. Досконалий чоловік може в своїй діяльності повністю проявити таку творчість, яка добре відбивається на всьому його оточенні. Ось чому в тексті сказано: «Творчість. У первісному розвитку сприяє стійкість».
Загалом активній діяльності віддається перевага перед простим, пасивним буттям, тому потрібна особлива пильність для того, щоб ця діяльність привела до позитивного результату. Момент її початку є одним із найвідповідальніших моментів. У ньому ще недоречна діяльність, а потрібна лише замкнута та зосереджена підготовка. Людина може бути сповненою сил, але час ще несприятливий для її діяльності. В образі дракона, що пірнув, тобто потужної істоти, яка сховалася і ще не діє, зображується така людина. Не варто думати, що це може стосуватися лише якихось особливих людей, бо зовсім не притаманно «Книзі» обмежувати застереження, що даються в ній, їхньою придатністю лише для декотрих людей. Тому про перший момент будь-якої творчості сказано: «Сильна риска – на початку. Пірнув дракон, не дій».
.....
Усе погане на початку свого виникнення ще не має достатньо великої сили опору, щоб вважати його непереборним. На першому місці суду його символізує слабка риска, м’який характер якої вказує на легку можливість подолання зла, тобто того, що тут підлягає осуду. Найбільше з приводу нього можуть виникнути незначні чутки та дебати, але справу все ж вдасться виправити хоча б одним своєчасним каяттям. У тексті читаємо: «Слабка риска – на початку. Не вічне те, про що йде мова. З’являться невеликі чутки. Врешті-решт – щастя».
Не здолавши зла вчасно, на наступному щаблі ми даємо йому можливість зміцніти настільки, що воно вже пануватиме. Воно підганяє нас і спонукає до суду, але цей суд не буде для нас корисним, може бути лише осуд. Позиваючись, ми самі на себе накликаємо біду. Тут краще відмовитися від суду і хоча б із півдороги повернутися та заховатися у себе вдома; краще повернути навіть незначні свої володіння, ніж у суді гнатися за чимось більшим. Так і в пізнанні в аналогічних умовах буває краще повернутися до незначного, але цілком освоєного досвіду, ніж, збившись із слушного шляху, прагнути до набуття все нових і нових знань, які залишаються цілком зовнішніми та не придатними до освоєння. Припустившись помилки, необхідно відмовитися від того, щоб вимовити остаточне міркування. Треба повернутися до початкової точки та виправити помилку, і лише після цього рухатися далі. У тексті це втілено в такій пораді: «Сильна риска – на другому місці. Той, хто не здолав себе, [йде на] суд. Нехай він повернеться і сховається в своїй оселі з трьохсот дворів. Тоді не буде біди, [викликаної ним самим]».
.....
