Читать книгу И память разрядом ударит в виски… Сборник стихов - - Страница 6

Вже вечір надвор`і,

Вже всі дерева сплять,

Але чийсь силует

Ви можете вбачать:

Це дівчина сидить,

Вона – як та зоря!

Але чомусь сумна

Читає «Кобзаря».

Чому вона така?

…Сумує вся земля.

Її коханий втік.

І тільки під столом

Лежить «Кобзар» його,

Один єдиний том.

І все! І більш нічого.

Вона не розуміє,

Що сталося, чому так?

А ось щось тут біліє.

Це аркуш, на якому

Написана сторінка.

Вона її відкрила,

І капнула сльозинка.

Написано: «Кохаю!

І жити вже не можу

Без тебе! Але йду я.

Хай милує нас Боже!

Тому що не повинні

Ми бути поряд, разом.

Ти гарна, ти весела,

А я…» І обірвався

Той запис, що чорнилом

Написан на сторінці.

«І що ж мені робити?

Чому все так погано?»

Вона поклала книжку,

Лягла, а вранці-рано,

Коли ще спали люде,

Пішла до лісу швидко

І сіла під деревце,

Заснула…

Тепер там тільки квітка…

На тому ж місці квітка,

Де дівчина сиділа.

Вона, як знак кохання,

Яке не посивіло.

Ця квітка – та дівчИна!