Друже, назва книжки підказує, які саме історичні події лежать у її основі. Про скіфо-перську війну вивчають не лише у школі. З її уроками знайомлять курсантів у військових закладах. Але та інформація суха й цілеспрямована. Маєш нагоду послухати розповідь свого сучасника Мишка, який переміщався в той час і в ті місця. Більше того, Мишко дружив із Ксерксом, сином Дарія Першого. Мишко надзвичайно допитливий хлопчик. Він помітив і засоби письма скіфів та персів. Хіба тобі не цікаво знати, на чому писали ті й ті, адже папір тоді ще не виливати. Щоправда, про предметний лист скіфів у вигляді мертвої миші, жаби, пташки та стріл ти знаєш. Але це примітивний спосіб передачі інформації. Писали в ті часи і знаками. Але якими? Для допитливих читачів від 12 років, що закохані в історію рідної землі.
Оглавление
Лідія Гулько. Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна
І. Напередодні війни
Глава перша. Священна рада
Глава друга. У білому шатрі
Глава третя. Мишко збирається на війну
ІІ. Дарій наступає
Глава перша. Перси з відстані
Глава друга. Мишко у візку Даниїла
Глава третя. Кривавий бенкет
Глава четверта. Ксеркс – верховода
ІІІ. Кульмінація скіфо-перської кампанії
ІV. Дарій тікає
Глава перша. Приємні несподіванки в житті Мишка
Глава друга. Дорогою до Істра. Фанагор
Глава третя. Дарій бере Мишка під своє крило
Глава четверта. Велика Скіфія розправляє крила
Отрывок из книги
Екбатани. Палац мідійських царів. Зала засідань.
Поміж колон, що підпирають перекриття з пласким дахом, завмерли мужі в багатих каптанах. Фарбована борода і байдужий вид – надійний схрон в’юнких думок. Далебі, Книга мудрості повчала: «Ревниве вухо все чує, і навіть шепіт нарікань від нього не затаїться. Бережіться пустого нарікання і здержуйте язик від обмови, бо і потаємне слово не перейде гладко, і брехливі уста погублять душу». О, хвала Дарію, хвала царю царів. Приборкав бунтівливих у провінціях Еламу, Вавілону, Парфії, Гірканії, Арсенії, Маргіани. Розділив владу на військову і цивільну. Створив могутню армію і флот. Упорядкував поштову дорогу. Ця дорога надійно охороняється, зі станціями, де міняють коней. Та зручності потребують коштів… Знову зібрав… Вочевидь задля наповнення скарбниці. Вочевидь… Але ж кожній сатрапії, залежно від кількості розораної землі та її родючості, законом визначено мито. Провінції покірно приносять зерно, фрукти, вино, килими, одяг – золотий і срібний, приганяють худобу. Індійська сатрапія платить золотим піском. Невже і цього мало? Вай, вай, подейкують про похід на зарозумілих яванів…[1] Чи сторицею повернуться затрати?
