Читать книгу Король Літр (збірник) - Лесь Подерв’янський - Страница 5
Король Літр
Трагедія
Дія четверта
ОглавлениеТронний зал. Посередині стирчить трон, схожий на Київський торт. На стінах висять портрети суспільних діячів, в тому числі: Менделєєва, Ломоносова, Мічуріна, Суворова і Макаренка. Два сери роблять у тронному залі влажну уборку: один підмітає, другий бризга із пляшечки, шоб не було пилюкі.
Перший сер.
Ви чули новину, мілорд?
Другий.
Аякже! Сьогодні – коронація!
Нетлінну божественну фуражку
Святого завойовника Вільгєльма
Натягнуть на поважного урода,
Шо врятував британське можновладдя.
Чути фанфари. Входять сери. За ними верхи на менті в'ізжае Йорік. На ньому красівий білий кітель, сині галіфе і хромові чоботи. Вони по-дембельські спущені вниз гармошкою. На галіфе розстібнута ширінка, шоб зручно було дрочити. Йорік спритно плигає прямо з мента на пухкі тронні подушки.
Йорік.
Не віжу на галавє фуражку!
Шо не ясно, блядь?!?
Сери (хором).
Уже несем, несем!
Святися, царю, твойо чело лілейноє!
Ми зараз помажемо тебе денатуратом на царство!
Сери мажуть денатуратом Йоріка і возлагають на його фуражку Вільгельма-завойовника. Звучить англійській гімн, всі стають по стійці «Смирно».
Йорік.
Хе! Сери йобані! Болтаються в строю,
Як клізми в жопі, служби
Ще ніхуя не пойняли, нема
Ніякого порядка в блядських інтелектуалів!
їм тільки би пиздіти та читати,
Та жерти вустриці, собак та кіз ібати,
Дивитися на місяць очманіло, сидіти вдзені,
Віршики писати про те, як плохо жить
І як колись він виїбав когось, а зараз плаче,
Усе завішано портретами мудил!
(Тика пальцем є портрети)
Це шо за підараси, вас питаю?!?
Едмунд.
Мілорд! Це гуманісти.
Йорік.
Всіх – к хуям! Повісити оту картину гарну,
Де гуманісти втрьох сидять на конях,
Красиві й сильні лорди бородаті,
І пильно стежать за пархатими жидами!
(Пиздить портрети шваброю, котру взяв у лорда-прибиральника.)
Отак по наглим пикам треба пиздить!
Це суче сім'я Альбіон Туманний
Ганьбою вкрило аж по самі яйця!
(Помічає портрет Короля Літра)
А це шо за гандон?!
Перший сер.
То – Літр Четвертий,
Шо заснував парламент двопалатний,
Дав конституцію англійському народу
І на спір виїбав скаженого собаку,
Такого страшного, шо люті каскадери,
На нього дивлячись, наклали повні штані!
Обичай національний наш англійській,
Шоб на парі хуйню робити всяку,
Він повернув собі на користь мудро
І виїграв таким чином королевство об'єднане британське!
Йорік.
Я віднині наказую декретом справедливим:
Заборонити все статеве блядство!
Всім козойобам, підарасам, лізбіянкам,
А также фєтішистам й нєкрофілам,
І з ними – всім, хто любить блядувати,
Засунуть в жопу лома з нержавейки
Цей мій декрет – краеугольна цегла
Політики внутрішній. Дрочити
Три рази на день – долг патріотичний
Перед вітчизною всіх чесних громадян!
Цнотливо мастурбацієй займаясь,
Почистимо ми наш народ їбучий
Від скверни блядства смрадного! Ура!
Всі сери кричать: «Ура!» і синхронно, по-военному, дрочать. В наступившему апофеозі масової мастурбації чути самотнії звуки баяна До тронного залу входять Літр і Кент з мішками, пляшками шмурдяку і баяном. Кент сумно грає «Падмасковние вечера».
Літр.
Іграй, мій Кєнте, ці мотиви предків!
Шоу борні з суворою природой
Викраювали час для ораторій
І плакали в своїх вонючих норах
Від естетичного екстаза.
Дінозаври, жорстокі павіани, крокодили,
Послухавши ті лагідні балади,
Робилися, як ніжні пмназістки.
І замість м'яса – білі хризантеми
Жували, обливаючись сльозами…
Йорік.
Чого ти ходиш тут, розпусний старець,
І заважаєш нам робить священнодейство?!?
Дрочи! Інакше ми з тебе здеремо
Твою мохнату шкіру зашкарублу
І будемо вмакати м'ясом свіжим в вапно безжалісне!
Літр.
Колись. усраку п'яний,
Я виїбав стару дебільну хуну,
Мандрівницю безумну. Я сіфона
Від неї підхопив і лікувався
У Баден-Бадені на водах мінеральних,
її синка віддав в дебільну школу
К дегенератам на харчі казенні
І в циркове училище по блату
Пристроїв, шоб на блазня він учився.
І той потворний мій сперматозоїд,
Розрісшийся в горбатого урода,
Зробив-таки кар'єру нєхуйову!
Діти-діти! Ці квіти лісові благоуханні,
Шо щастя нам дають, я їх їбати
Завжди любив! Бо приносити радість
В цій формі безкорисній —
Це кредо моє творче.
Любий сину! Іди сюда, урод талановитий!
Я темпераментно їбати тебе буду,
Шоб ріс ти здоровенький і неглупий!
Літр біжить до Йоріка з явним наміром його виїбати. Наляканий Йорік кидав Літра тронними подушками. Цю веселу буфонаду обриває грізний окрік Гонерільї, шо щойно прийшла разом з сестрами.
Гонерілья.
От бач, як розважається, проклятий!
А ми чекати маємо на кашу,
Голубки три голодні сизокрилі!
Ти, йобнутий папаша! Скіки ждати
Тебе ми будем, поки ти склопосуд здавати будеш?
Літр.
Любі мої дітки! Ви почекайте трохи, поки брата
Я вашого їбати буду сумно,
Пригадуючи юність романтичну!
(Говорячи се, Літр здирає з Йоржа галіфе.)
Йорік
(несамовито верещить).
Рятуйте, сери добрі! Підараса
Із мене хоче Літр зробить їбучий!
Мент набрасується на Літра ззаду і прийомом самбо закручує йому руку за спиною. Заарештованого у такий спосіб Літра осмілілі сери пиздять шваброю.
Йорік.
Ага-a! Спіймався. хтивий павіане!
Ми кару лютую придумаєм тобі
За всі твої паскудства!
Блядовитих дівчат твоїх розріжем на шматочки
І будем годувать – шоб ти сказився, —
Тебе частинами їх курв'ячого тіла!
Гонерілья (налякано).
Нема нічого спільного між нами.
Я бачу в перший раз цього маньяка.
Рейгана.
Я теж його не знаю, мій королю!
Але Корделія частенько з ним їблася!
Корделія.
Їблася, так і шо? Ібеться гніда,
Їбеться вош і бабка Степаніда!
Я помилялася в світогляді своєму.
На мене вплинула розпуста буржуазна.
Але тепер, осяяная сяйвом ідейного прозріння,
Я дрочити сумлінно буду Англії на користь.
Я на пизду краплину валєр'янкі кокетливо наллю,
А потім кицю пущу лизать полезное лекарство.
Рейгана і Гонерілья.
І ми! І ми!
Йорік.
Хвала жіноцтву!
Всі сери кричать: «Ура!», радіють і на радощах плачуть. Ніким не помічений до тронного залу тихо крадеться Привид. Книгу «Тімур і його команда» він держить в зубах, а руками тягне за роги старого вонючого цапа. Він нишком підкрадається до Літра і з усією силою пиздить його книгою «Тімур і його команда» по голові. Від несподіваного удару всі охуевають.
Привид.
Ха-ха-ха-ха! Гадали, шо я мертвий,
Трясу мудями в пеклі потойбічнім?!
А ви – горілочку п'єте і баклажаном солодким снідаєте.
Дурні поцоваті! Я вічно будужить,
Бо не буває таке, шоб Привида хто-небудь запиздячив!
Це вам усім піздєц настане скоро!
Ха-ха-ха-ха! Ги-ги! Ням-ням-ням-ням!
Я цапа вашого пиздячив по дорозі,
Я мордував і в ніс його, і в рота!
Тортури охуєннії придумав для вас я,
А на йому тренувавсь!
Цю неприємну похвальбу раптово нарушае цап. Дико мекнувши, він пиздить Привида рогами в сраку. Привид пада мертвий.
Літр.
Оце герой, товариш бородатий!
Я пропоную його на посаду мілорда-канцлєра!
Йорік.
Замовкни, пиздоболе, це – провокація!
Твій цап – шпигун німецький!
Він показав дорогу супостату до штабу нашого.
Йому й тобі – піздєц!
Корделія.
Я пропоную в гандона їх засунуть, мій королю!
У мене є гандон із Сінгапура,
Чи, може, із Ганконга, еластичний!
У нього і бугай залізти зможе.
Ми зверху їх зав'яжемо, а самі —
Дивитись будем на тортури страшні
Через резину світлу і прозору!
Корделія вийма з пазухи гандон і надуває його до потворних розмірів.
Починає тихо грать баян. Під звуки баяна Літра з цапом зав'язують в гандон.
Деякий час гандон сам плигає по сцені і мекає, потім застигає на місці Тихо звучить мелодія «Падмасковниє вєчєра».
Йорік.
Накрилася пиздою та епоха,
Шовзад тягнула нас.
Рейгана.
Я присягаюсь
Віддать життя своє на користь людству!
Я буду грамоті учить, а не паскудству!
Гонерілья.
Я в авіацію піду. І буду пиздить
На дельтаплані бистрому шпіонів!
Входять два жлоби. Вони несуть картину «Три богатиря». Картина страшна
і велика, нести її жлобам важко. Несподівано картина виривається у них із рук і, як хвиля цунамі, припизджуе усіх.
Голос Привида.
Піздєц, ха-ха-ха-ха!
Прожектор висвітлює те місце, звідки лунає голос Привида. Це – трон. На ньому сидить Привид в рубашці кольору хакі і фуражці Вільгєльма-завойовника. В одній руці у нього «Тімур і його команда», в другій – Заратустра. У ніг Привида агонізірує гандон з Літром і цапом. По боках трону стоять два жлоби, шо принесли картину. Привид істерично регоче і кидає в глядачів тронними подушками. Під його веселий регіт завіса повільно закривається.
Завіса
