Читать книгу На крилах пісень - Леся Українка - Страница 4

Не дивуйтесь, що квітом прекрасним

Розцвілася дівчина несміла, —

Так під промінням сонечка ясним

Розцвітає первісточка біла.

Не дивуйтесь, що думи глибокі

Будять речі та сльози пекучі, —

Так напровесні дзвінкі потоки

Прудко, гучно збігають із кручі.

Не дивуйтесь, що серце так рв’яно,

Щиро прагне і волі, і діла, —

Чули ви, як напровесні рано

Жайворонкова пісня бриніла?..