Читать книгу Шість казок - Максим Федорченко - Страница 3

Жив собі колись хлопчик на ім'я… втім, його ім'я для цієї історії не має значення, адже таке могло трапитися будь із ким. Головне ж про того хлопчика ось що: неслухняний він був.

Отже, жив собі неслухняний хлопчик. Він не слухався ані мами, ані тата, ані бабусь-дідусів, тіток-дядьків і всіх інших родичів, ані вихователів у дитсадочку чи просто старших роками людей – ніколи, нізащо, за жодних обставин.

Хлопчик був настільки впертий у непослуху, що змучена родина навіть вдавалася до хитрощів. Йому щось суворо забороняли або, навпаки, наполегливо щось наказували – насправді ж воліючи, аби той вчинив навпаки. Та цей відчайдушний обман, нехай і вимушений, викликав у батьків хлопчика пекучий сором. А ще вони побоювалися, що в голові хлопчика, й без того непокірливий, утвориться суцільний безлад, і всі «добре» та «погано», «можна» та «неможна» переплутаються назавжди. Тому в такий спосіб від хлопчика добивалися чогось всього лише двічі або тричі за все його неслухняне життя.

Доки хлопчача непокора лишалася горем родини, її ще якось терпіли. Та коли хлопчик пішов до школи, миритися з нею далі стало неможливо. Хлопчисько не слухався ані вчителів, ані заступників директора, ані самого грізного директора школи – з усіма ними він поводився без жодної поваги. Він не зважав навіть на вахтерів і прибиральниць, яких всі первачки чомусь боялися до запаморочення. Родина неслухняного хлопчика щодня тліла від сорому за нього, але вдіяти нічого не могла.