Читать книгу Викинь мотлох із життя! Мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди - Марі Кондо - Страница 10

Автори книжок про прибирання часто стверджують, що причини безладу залежать від самої людини, і тому нам потрібно знайти той метод, який би найкраще підходив нашому типу особистості. На перший погляд цей аргумент видається переконливим. «Ось чому я не можу привести свій простір до ладу, – думаємо ми. – Метод, який я використовую, не відповідає моєму характеру». Ми можемо навіть перевірити таблиці, що показують, який метод спрацьовує для лінивих, зайнятих, вимогливих чи невимогливих людей, і обрати той, що нам підходить найкраще.

У певний момент я цікавилася ідеєю класифікувати методи прибирання відповідно до типу особистості. Я читала книжки з психології, питала своїх клієнтів, яка в них група крові, який характер у їхніх батьків і т. ін., і навіть звертала увагу на дати їхнього народження. Упродовж п’яти років я займалася пошуком загальних принципів, які визначали б найкращий метод для кожного типу особистості. Натомість я зрозуміла, що немає сенсу змінювати підхід, який би відповідав вашому характеру. Коли йдеться про прибирання, більшість людей надто ліниві та зайняті для нього. Щодо вимогливості, то кожен має свою думку стосовно певних речей, але не всіх. Коли я вивчала запропоновані категорії особистостей, то усвідомила, що мій характер підходить до всіх типів. Отже, за якими стандартами я мала класифікувати причини, унаслідок яких утворюється безлад?

Я маю звичку все класифікувати. Мабуть, причина в тому, що в мене пішло стільки часу на роздуми про організацію простору. Коли я починала свою кар’єру консультанта, то наполегливо працювала, намагаючись класифікувати своїх клієнтів та адаптувати зміст мого курсу до кожного типу особистості. Проте зараз, озираючись назад, я бачу, що мною керував прихований мотив. Якимсь чином мені здавалося, що завдяки комплексу підходів, до якого входили б різні методи для кожного типу особистості, я виглядатиму більш професіонально. Однак після ретельного обміркування я зробила висновок, що розумніше класифікувати людей за їхніми вчинками, а не за якимись узагальненими рисами характеру.

Дотримуючись такого підходу, ми можемо поділити людей, які не вміють підтримувати порядок, на три групи: ті, які не можуть викинути речі; ті, які не вміють ставити речі на місце; і ті, які об’єднують риси двох перших груп. Дивлячись на своїх клієнтів, я зрозуміла, що 90 відсотків з них належать до третьої групи – люди, які не вміють викидати речі чи ставити їх на місце. Решту 10 відсотків становлять люди, які не ставлять речі на місце. Я ще не зустрічала людей, які б повністю репрезентували перший тип, мабуть, через те, що в тих, хто не викидає речей, накопичується стільки непотребу, що він переповнює увесь простір. Щодо тих десяти відсотків, які можуть викидати речі, але не вміють ставити їх на місце, коли ми серйозно беремося за прибирання, то стає очевидно, що вони могли б викидати набагато більше, оскільки вони легко назбирують 30 сміттєвих пакетів непотребу.

Я веду до того, що ми повинні починати прибирання з викидання речей незалежно від нашого типу особистості. Поки мої клієнти розуміють цей принцип, немає необхідності змінювати курс, аби пристосувати його до певної людини. Усі вчать один і той самий підхід. Звичайно, те, як я його подаю і як кожен клієнт застосовує його на практиці, відбувається по-різному, оскільки кожна людина така ж унікальна, як і розстановка меблів у її домі. Отже, ефективне прибирання передбачає дві важливі дії: викидання непотребу та вирішення, де зберігати речі. Спочатку нам необхідно викинути непотрібні речі. Принцип не змінюється. Решта залежить від рівня чистоти, якого ви хочете досягти.