Оглавление
Марія Ткачівська. Княгиня Острозька
Пролог
Частина 1. За шлаєром[4] щастя
1. Час для наречених
2. Ключ до перемоги
3. Помирати не хоче ніхто
4. У Бога свої плани
5. Народження – це завжди світло
6. Дно глечика
7. Нові стежки до мудрості
8. Вершник знає, коли сідлати коня
9. Клітка з прочиненими дверцятами
10. У кожної долі своє перо
Частина 2. Час перевертати клепсидру
1. Ключ до едему
2. У суді завжди дві правди
3. Коли під ногами горить земля
4. Вдихнути життя
5. Канчук вихоплено
6. У можновладців свої ігрища
7. Золота вага
8. Коли на серці посуха
9. Непоступливий переможець
10. Перевернута клепсидра
Частина 3. Скільки облич має самотність
1. Клітка для раю
2. Хто обирає самотність
3. Сходи вниз
4. Кожен сам собі будує сходи до вежі
5. Порцеляновій ляльці потрібен спокій
6. Шлях до серця
7. Шлях до миру йде через війну
8. За ширмою масок
9. Для мрій вистачає одного
10. Початок нитки Аріадни
Частина 4. Коли зачиняються двері
1. Життя наче гра в тавлію
2. Відпусти мене
3. Три далекі вершини
4. Кафтан для портрета
5. Жіноча рука
6. Мені бракувало вашої любові, матінко
7. Втратити, щоб відгострити зір
8. Порожня дорога
9. Час-крадій
10. Блискітки короткого щастя
Частина 5. Ціна волі
1. Починати з першого кілка
2. Новий човен
3. Коли човен черкає дна
4. Воєводина таємниця
5. Час обірвати нитку
6. Орел не має ненависті до здобичі
7. Гранки виставлено
8. Серед чужих намірів
9. У щастя довга пам’ять
10. Щасливий той, хто вільний
Епілог. Бути комусь ангелом
Кінець
Постскриптум
Отрывок из книги
У високому срібному канделябрі горіли свічки. Їхнє хитке полум’я вигиналося біля прочиненого вікна й кидало світло на пишне королівське ложе. Воно м’яко освітлювало два силуети, які лежали один біля одного, немов чужі. Погляд короля міцно тримався якоїсь плямки на стелі, що ніяк не відпускала його. Король мовчав. Катажина поклала Сиґізмундові І голову на плече і заплющила очі. «Чому він сьогодні увесь час мовчить?» Їй хотілося перепинити це дивне мовчання, що друзками надщербленого щастя впиналося їй у серце! Хіба вона, досі горда і непоступлива, не почне першою розмову і не скаже володареві те, що розпинає її груди вже котрий місяць?
«Тік-так», – голосно поцокував годинник.
.....
– Цей турнір був для вас, сонцесяйна володарко Вавеля!
Бона ступила крок до Сиґізмунда-Авґуста і простягнула йому шовкову шаль як знак визнання:
.....
