Книжки Мері Роуч дуже популярні у світі. І це недивно, адже вона глибокий, старанний дослідник, пропагандист науки й чудовий оповідач з гарним почуттям гумору. У «Вояках» письменниця дає цінні поради щодо того, як уціліти й зберегти бадьорий дух, здорову психіку й неушкоджене тіло, якщо доля закинула вас у гущу бойових дій. І якщо ви й дотепер думаєте, що головну небезпеку для солдата складає ворог, то ви помиляєтесь. Його основні супротивники – паніка, виснаження, спека, шум. Заступіть на чергування разом із Мері Роуч – і ви по-іншому почнете ставитися до тих, хто стоїть на захисті нації.
Оглавление
Мэри Роуч. Вояки
Відгуки та коментарі про творчість Мері Роуч
Як вступ
1. Друга шкіра. Що вдягти на війну
2. Бумбокс. Автобезпека для тих, хто їздить по бомбах
3. Битви і вуха. Гуркіт на війні
4. Нижче від пояса. Найжорстокіший постріл
5. Наслідки можуть бути несподівані. Щодо трансплантації геніталій
6. Різанина під вогнем. Як медиків готують до бою
7. Спітнілі кулі. Як воювати зі спекою
8. Якщо в «морських котиків» пронос. Діарея як загроза національній безпеці
9. Парадокс личинок. Мухи на полі бою – користь і шкода
10. Не вбиває, а смердить. Трохи про смердючі бомби
11. Принади та віднади. Як зробити та випробувати репелент від акул
12. Про погані передчуття підводників. Коли під водою щось іде не так
13. Під водою на ногах. Субмарина намагається виспатись
14. Зворотний зв’язок. Як мертві допомагають живим ще пожити
Подяки
Бібліографія
Про автора
Отрывок из книги
КУРЯЧА ГАРМАТА МАЄ ДУЛО завдовжки 60 футів[1], отже, її впевнено можна зарахувати до артилерії. Якщо куркою вистрілити зі швидкістю понад 400 миль за годину[2], вона перетвориться на смертельни набій, та на меті не вбивство. Навпаки, курячу гармату сконструйовано задля збереження людського життя. Літаки, порожні або ж із «симуляторами команди» на борту, обстрілюють тушками, щоб протестувати їхню спроможність протистояти тому, що мовою військових та цивільних авіаспеців називається «зіткнення літака з птахами». Курячі тушки відіграють роль каскадерів замість гусей, чайок, качок та інших птахів, що близько трьох тисяч разів на рік стикаються з літаками ВПС США, завдаючи від 50 до 80 мільйонів доларів збитків, а раз на кілька років забираючи життя людей.
Курка – несподіваний вибір (адже вона не літає!). Курка б’ється об літак не так, як дика качка чи гуска – крила розставлені, ноги витягнуті назад. Курка вдаряється об літак, як ударився б кинутий у нього овоч. До того ж кури мають більшу питому вагу, ніж летючі водяні птахи. Середня питома вага тіла Gallus gallus domesticus становить 92 грами на кубічний сантиметр, тобто на третину більше, ніж вага сріблястої чайки чи канадського гусака. Проте саме курку схвалило міністерство оборони США як стандартний «матеріал» для випробовування вікон кабін літаків. Курей не тільки легше постачати та стандартизувати, вони потрібні ще й для розгляду/врахування «найгіршого сценарію».
.....
Багато з того, що військові постійно намагаються на себе вилити чи капнути, – машинна олива, авіаційне паливо, гексан – має набагато слабший, ніж вода, поверхневий натяг. Нетелі крапає машинною оливою на інший квадрат тканини. Потім бере чашку з водою та виплес-кує вміст, як це показують у сценах зі сварками за столом. І знову весь бруд змивається без сліду.
– Це був найнапруженіший момент, – каже хтось із колег.
