Читать книгу Римські цифри - Михайло Блехман - Страница 9

На травневі свята Михайлик дуже налякав матусю і навіть Володимира Федоровича, якого взагалі-то ніколи не лякав. Коли Клара повернулася, здається, з бібліотеки, Марія Ісааківна зустріла її більш занепокоєною, ніж зазвичай.

– Кларо, дитина щось просить, а я нічого зрозуміти не можу.

– Мамо, – здивувалася Клара, – Мітусик уже досить добре розмовляє. Як можна його не зрозуміти?

– Ну так сама у нього спитай. Бідна дитина, навіть у мене вже сил не вистачає, а йому як же?

Клара взяла Михайлика на руки.

– Мітусику, чого ти хочеш? Скажи матусі, не тримай у таємниці.

Михайлик був заплаканим і змученим.

– Абликоти тутені… – заїкаючись, промовив він і знову заплакав.

– Чому ви з Самуїлом його навчили? – посміхнувся Володимир Федорович. – Таких слів не буває.