Читать книгу Іван Драч - Михайло Загребельний - Страница 5

Веймар – заборона «Криниці для спраглих» – Нью-Йорк – Ален Пнзберг, 1965 – 1967

Hастав 1965 рік. Максим Іванович Драч народився 28 лютого. Друга радість – друга книга поезій: «Протуберанці серця». Починається літочислення Драча – літературознавця, публіциста. Ставить крапку в праці «Безмежжя Данте».

«Мова про сучасність Данте – це не просто риторичний кніксен. Для нас – це не проблема Данте, пов'язана з бідами сучасного католицизму, це й не те, що сюрреалісти вважали Данте принаймні своїм прадідом, а Фелліні ходить «Вісім з половиною» колами свого сучасного кінопекла. Це в якійсь мірі пов'язано з майже осучасненою легендою про поета, про бородатого вигнанця, який на запитання, що йому потрібно, відповідає змучено: «Миру!» А найбільше це зв'язано з нашою молодою вірою в можливість витворення людиною таких гігантів духу, як Аліг'єрі».

У травні відвідує Веймар, Вартбург. Знайомиться з Пабло Нерудою. Гуляє з ним травневими веймарськими ночами: «…обережно підходив до стосів акуратно нарізаних грабових і букових полін, що стояли майже біля кожного будиночка, – про що він думав? Чи не про те, як молодий Гете і Шарлотта фон Штейн виїздили колись з цього міста, щоб зустрітись на галявині в буковому лісі – у Бухенвальді?». У Вартбурзі «…Неруда жартівливо допитувався, а де ж та чорнильниця, якою Лютер шпурляв у чорта, коли рогатий заважав йому перекладати Біблію». Переклади Данте, Неруди, статті про них читач знайде в книзі Івана Драча «Наближення» (2008).