Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
«Ворон – птах давній»
Живи в поті чола
Найпоживніші овочі – ті, що запалені сонцем
Не роби з людей собі ні ворогів, ні друзів
Через поле смиренне прийдеш до тихої води
Пити чи не пити?
Камінь, що котиться, мохом не поростає
Тут мій скарб, тут моє серце
Відкрий серце Духові
Молитви Андрія Ворона
Радься з Ангелом-хранителем
Золоті поради Андрія Ворона
Знаходьте час для мовчання
7 благ
7 головних речей, яких треба навчитися
7 заповітних страв
7 заповітних рідин
Поки живеш і на волі…
Людяність
Якщо не тепер, то коли?
Найперший лік від усіх хвороб
Ставайте новою людиною
Не соромся
Щодня
Вранці, увечері і вночі
Здоров’я від того, як їси, як живеш, як думаєш
Те, чого не варто споживати
Хвороба. Біль
Перша порада хворим
Коли болить…
…І прийде спокій сили
Де б ти не був, ти вдома
Коли твоє серце спитає…
Щоб довго бути молодим
Як вгамувати тиск
У чому щастя
Там, де спиш
Навчіться любити воду
Чистота зубів і рота
Навчіться чекати
Перше одкровення
І будеш – як скло
Дорога і путь
Гроші
Усміхайтесь
Твоя цілість
Красиве і корисне
Вирівнюй душу
Веселість на годину
Навчися обмеженню
Молодий дідо
Не шукай слави
Слухай людей
Ми – піщинки ріки часу
Три камені земного життя
Стан любові
Поміч від дерева
Подивися в дзеркало
Чому не слід «жирувати»?
Як наповнити щастям кожен свій день
Дух, Рух і Слух
Мистецтво маленьких кроків
Піднімайтеся вгору
Не бійтеся забуття
Вершини і спуски життя
Крупинки мудрості від А. Ворона
«Звичаї мого села»
Рецепти поживних, смачних і дешевих страв від Андрія Ворона
Світ тісний, і не тільки в просторі, але й у часі.
Років двадцять п’ять тому я, молодий журналіст, піддавшись дачній лихоманці, почав і собі мордувати клапоть ожинника на Поповій горі під Мукачевом. Коли прийшов час робити прищепи, мене виручив знайомий інженер Толя. Привів у поміч свого діда Андрія, якому було за вісімдесят. Але я не встигав за ним, коли ми шукали по узліссях саджанці-дички і виноградну лозу ріпарі.
.....
Потім Толя одружився на Львівщині і забрав діда до себе. Жили в гірському селі. Більше про них я нічого не чув.
… І от якось зустрічаю на ринку лисуватого комерсанта, в якому впізнаю Толю. Обійми, спогади. І серед іншого я дізнаюся, що на 104-му році життя помер дід Андрій. Укріпляв після паводка погріб і застудив легені. Це й підірвало його сили. Залишилася після нього валіза списаних аркушиків. «Я привезу їх тобі. Ти чоловік книжний. Може, знайдеш щось цікаве», – пообіцяв Толя.
.....