Читать книгу Гра в паралельне читання - Міла Іванцова - Страница 3

Жінки-жінки… Ніколи не знаєш, чого від вас чекати! Доби не пройшло, як попрощалися, а на тобі – отримайте завдання на канікули, щоб не гуляв!:) Ти б краще, Жанночко, розповіла, як доїхала. От, наприклад, як саме до тебе клеївся пристойного вигляду сусіда по купе? (Навіть не написала, якого він віку – чи зіпсований дідуган, чи накачаний мачо?) Я вже ревную. Ти не написала, чи теж дала йому візитівку. Скоро буде запрошення в ресторан. Начувайся! Чоловіки у відрядженні прагнуть сексу і тільки сексу! Все одно з ким.

Як там перший день на заводі? Уже повирішувала їхні проблеми чи лише намітила напрямки міжнародних контактів? Жінка-інженер із зовнішністю телеведучої, спеціаліст із вогнетривких матеріалів усе ще спричиняє в мені якийсь зсув свідомості. Колись у дитинстві я думав, що всі жінки працюють лікарями, вчительками, бібліотекарками чи продавчинями. Правда, Валентина Терешкова літала в космос. А в ХХІ столітті вони здебільшого подалися в моделі, в шоу-бізнес, дехто – у журналістику. Ти – виняток.

То як минув день? З ким сьогодні вечеряєш? З головним інженером чи із сусідом по купе? Як його звуть?

Ти не зрозумів умов гри?

Повторюю: ти читаєш прикріплене оповідання і в кількох абзацах висловлюєш думку про персонажів, події та припущення щодо автора. Відсилаєш мені. А я тобі – свої.

Ось чим треба зайняти твою голову замість думок про сусіда по купе чи головного інженера! :)

«Чоловіки у відрядженні прагнуть сексу і тільки сееееексу!» Яке глибоке розуміння психології собі подібних…

Тебе послухати, то корінь зла – змушений/жаданий відрив від дому? Зриваються хлопці з ланцюга і…

А поза відрядженнями всі домашні, хазяйновиті і дуже вірні чоловіки?

Дорогенький, а що тоді ми з тобою робимо вже мало не два роки у рідному місті і без усяких відряджень, а?:) Було б бажання!

Сусіда по купе звуть Андрієм. Може, йому і хочеться сексу, та мене це не обходить! Поки що. Хоча містечко це богом забуте і довго тут робити нічого. Сподіваюся, що до кінця робочого тижня закінчу все намічене і… знову твоя. :)

Про зовнішність телеведучої – не підлещуйся, знаємо ми вас… Хоча директор заводу та головний інженер теж висловили здивування з приводу того, що молода жінка виявилася тим крутим спеціалістом їхнього профілю, стажувалася в Німеччині та Угорщині, знається на західній сировині і допоможе їм із вибором нових постачальників. Усі ви такі… Не довіряєте, приглядаєтеся, мабуть, боїтеся, щоб жінки не посунули вас із нагрітих місць. Он за кермом уже в кожній третій-четвертій машині – жінка! Правда, це в Києві, а не тут.

Уявляєш, а в готелі немає Інтернету. Я сидітиму в конторі ще годину. Сподіваюся до кінця дня отримати листа від тебе.

Мене дійсно запросили на вечерю до місцевого ресторану, керівництво прагне продемонструвати свою гостинність. Але не думаю, що то буде допізна. Зможеш-схочеш – набери, поділюся враженнями.

Обіймаю.

* * *

Не знаю, чи встигнеш ти прочитати сьогодні цього листа. Затримався, були важливі перемовини. Здається, ми маємо чималі шанси виграти тендер на страхування майна одного банку в межах усієї України. Це був би класний результат на перспективу – приміщення, банкомати, усі їхні автомобілі… Та тобі це не цікаво. То я, власне, про те, чому не відповів одразу.

Тож про Скарабеєва… (Ото вже далися тобі ті чужі тексти!)

Хороше оповідання. Але жіночих думок більше. Чоловік, плануючи новий роман, не стане згадувати колишню. Проїхали. Нецікаво і ліньки.

І в чужий візок не буде зазирати. Та й навряд перейматиметься, що там хто побачить у його візку. Йому по барабану. От коли він сидить у непрестижній машині – то йому не байдуже, як побачать. А візок у маркеті – ні. То як білизна, скинута в купу перед машинним пранням, – чоловікові до лампочки.

Навряд чи можна познайомитися з жінкою, котра робить закупи. Вона в іншому вимірі. Як на мене, помилка Скарабеєва в тому, що не там шукав. Краще б він до касирок придивився, там би мав більше шансів.

Виходячи з усього, сказаного вище, думаю, що автор – жінка, тому що мислить вона псевдо-логічно, не по-чоловічому. Тобто наче й логічно, але на чоловіче око неправдоподібно.

Проте і чоловіки бувають різні, може, донжуани з вашого заводу чи Андрій, котрий шукатиме пригод у відрядженні, витлумачать цей літературний шедевр інакше – запропонуй і їм таку гру. :) Бачиш, як ти вмієш крутити чоловіками – змусила мене написати цілий твір, добре, хоч не вимагала аналізувати тему, ідею, художні засоби, як у школі вчили. :)

Не знаю, чи бажати тобі смачного і несумного вечора, чи вже спізнився…

Обіймаю. Ревную.

* * *

Бажати! :)

Я саме збиралася вимикати комп, як упав твій лист, іще тепленький!

Дякую! Я подумаю про твої враження. Трохи здивована. Я сприйняла інакше. Які ми все ж таки різні, чоловіки та жінки! Хоч і живемо в одному світі і поруч.

Їдемо вечеряти. Думаю, розмова точитиметься навколо виробничих питань. Наче мало було дня і буде їх попереду… Та, власне, про що ще можна говорити з інженером?! :)