Читать книгу 200 загадок у віршах - Надія Паніна - Страница 3

Всі його люблять, всі його чекають,

А хто на нього подивиться —

Кожен скривиться.

(Сонце)

Золоте кружало

З неба покотилось,

У діброву впало

І десь загубилось.

Сховалось в діброві,

До ранку блукало,

А на ранок знову

В небі засіяло.

(Сонце)

Торох, торох,

Розсипався горох,

Почало світати —

Нема що збирати.

(Небо і зорі)

Чорна корова

Всіх людей поборола,

А білий віл

Всіх людей підвів.

(Ніч і день)

Один баранець

Пасе тисячі овець.

(Місяць і зорі)

Без рук, без ніг,

Тільки з рогами,

А ходить під небесами.

(Місяць)

Срібну скибку кавуна

Видно уночі з вікна.

(Місяць)

– Спробуй, друже, відгадати,

Що за стрій у небесах:

Чи клубки пухкої вати,

Чи то пір’я з крупних птах,

Чи біжить овець отара?

– Ні, пливуть це білі …

(Хмари)

В небі народився,

В землі схоронився.

(Дощ)

Як сіроокий кінь заіржав,

То весь світ задрижав.

(Грім)

Вогнева стріла пролітає,

Ніхто у світі її не піймає.

(Блискавка)

Зоря-зірниця,

Красна дівиця,

По небу гуляла,

Плакала, ридала.

Місяць бачив —

Не підняв,

Сонце встало —

І забрало.

(Роса)

Летить коник, басує.

Полем-долом пустує.

Ніхто його не впіймає

І ніхто не загнуздає.

(Вітер)

Рукавом махнув —

Дерева нагнув.

(Вітер)

Фарбоване коромисло

Через річку повисло.

(Веселка)

Вийшла звідкись гарна дівка,

На ній стрічка-семицвітка;

А де з річки воду брала,

Там коромисло зламала.

(Веселка)

Уночі понад водою

Білий дим пливе рікою.

Тільки сонечко засяє —

Білий дим кудись тікає.

(Туман)

З небесної діжки

Крижані горішки

На землю упали,

Шкоди нам завдали.

(Град)

Без сокири і дрючків

Ставить міст через річки.

(Мороз)

Живе – лежить,

Помре – побіжить.

(Сніг)

Зимою гріє,

Весною тліє,

Влітку помирає,

Восени оживає.

(Сніг)

Біле, як сорочка,

Пухнате, як квочка,

Крил не має,

А гарно літає.

Що це за птиця,

Що сонця боїться?

(Сніг)

Реве віл на сто гір,

На сто кроків,

На сто потоків.

(Грім)

Сидить дід за подушками

І стріляє галушками.

(Град)