Читать книгу Ярослав Мудрий і Оранта - Ната Гончаренко - Страница 2

Там, де Син Слави пагорб омиває,

Гора первісна промені стрічає

І зберігає в собі таємницю,

Як Либідь із братами білолиця

Сюди прилинула, щоб заснувати Місто,

Молитву прочитала тут найчисту,

І заснували хлопці Мудрий Київ,

Який зростає стінами Софії

І Лаврою, Андріївським узвозом

Несе нас ладою і піднімає возом

Через роки, віки, тисячоліття,

Щоб промені ми бачили привітні,

Щоб жайворон злетів у Чисте Небо

І пісню заспівав дзвінку для тебе.

Молилася сестра на добру днину:

– Співай же річко ця, співай у Небо синє,

Зростайте у віках сини могутні,

Злітайте у Серцях зелені кручі,

Від вас піде мов пломенем-зорею

Велике Щастя для Землі. Ви разом з нею

Зростете зернами. Пройдуть тисячоліття

Й підніметься тут місто– Дуб столітній,

Великий Дуб, що вітами крислатий,

Розквітнуть вулиці і задзвенить Хрещатик

Як пісня, як струмочок, як дорога,

Від неї полетять в Життя розлогі

Струмочки і джерельця променисті

І зазвучить в віках тут хор найчистий

Людських Сердець, що полум'ям гарячим

Зведуть тут місто – Київ наш найкращий, -

Й заклала квітку з подихом найніжним,

Молитвою Лебідочка-Царівна.