Читать книгу Слово о полку Ігоревім - Неустановленный автор - Страница 1

Не хорошо ж нам було би, братя, начати старими словами трудних повістій о полку Ігоревім, Ігоря Святославича? Начати ж ся тій пісні по бувалицях сего времені, а не по замишленію Бояновім. Боян-бо віщий, єсли кому хотів піснь творити, то розтікався мислею по дереві, сірим вовком по землі, сизим вірлом під облаки. Когда же споминав бесіду первих веремен о чварі, тогди пускав десять соколів на стадо лебедів; котрий (сокіл) достигав, та (лебедь) наперед піснь співала старому Ярославу, хороброму Мстиславу, оже зарізав Редедю перед полки касожськими, красному Роману Святославичеві. Отже, Боян, братя, не десять соколів на стадо лебедів пускав, но свої віщії персти на новії струни вкладав, а вони самі князям славу голосили. Пічнім же, братя, повість сію від старого Володимира до нинішнього Ігоря, оже істягнув ум кріпостю своєю і поострив серце своє мужеством, а, наповнившися воїнственим духом, повів свої хоробрії полки на землю половечеськую за землю руськую.