Читать книгу Пригоди автомобільчика пижика - Ніка Ініна - Страница 1

Жив собі Пижик. Він був маленьким автомобільчиком, автомобільчиком-дитинчам. Коли він подорослішає, його зватимуть Пежо, а можливо, у нього буде навіть прізвище – Дев’ятсотсім, наприклад. Проте це буде дещо згодом. А наразі це славний, круглоокий жовтий малюк.

З’явився він нещодавно і так радів цьому, що не міг їздити так, як це робили інші автівки, – поважно і респектабельно. Пижик не їздив – він стрибав дорогою, мов коник.

– Юначе, – проскрипіла Синя Автівка з іржавими патьоками на правому крилі, коли вони зупинилися на світлофорі, – не рекомендую вам так підстрибувати на вибоїнах, інакше від вашої гуми залишиться суцільне лахміття.

– Дякую, пані Стара Колимаго! – відповів увічливий Пижик. – Ціную вашу турботу.

– Я-а-ак? Як ти мене назвав? – вигукнула Синя Автівка. – СТАРОЮ КОЛИМАГОЮ?!?

– Саме так, – кліпнув фарами маленький автомобільчик. – Адже вас так звати? Ось цей пан, – Пижик кивнув у бік солідного, пихатого Джипа, – запевнив, що якщо Стара Колимага не прибереться з лівого ряду, то йому доведеться злітати. Адже це ви їхали в лівому ряду…

– Хам! – гаркнула Синя Автівка. – Що це він собі дозволяє? Його ще не накреслили, а я вже…

Що робила в ті давні часи Стара Колимага, автомобільчик не дослухав – світлофор загорівся зеленим кольором. Середній ряд, у якому він їхав, рушив. Шум двигунів приглушив деренчання Синьої Автівки. Щиро кажучи, Пижика зовсім не цікавили спогади старожилів – він поспішав назустріч своїм пригодам.